Кожному, хто хоче купити телиць, нетелей або інших с/г тварин у Європі, необхідно знати правила оформлення документів, саму процедуру, ризики, додаткові витрати та інші труднощі.
Етапи
На першому етапі потрібно визначитися, яких саме тварин краще придбати, якої породи, в якій кількості та з якої країни.
Найпопулярніші молочні породи: голштинська чорно-ряба та червоно-ряба, симентальська, швіцька, монбельярд. Часто запитують айрширську породу, червону данську, англерську та джерсі.
При виборі породи потрібно знати, як ці тварини зможуть акліматизуватися саме у вашому регіоні:
- Не рекомендується купувати айрширську породу в південні області. Ці корови прекрасно себе почувають у прохолодному кліматі Фінляндії та спеку переносять дуже погано.
- Для південних регіонів підійдуть джерсі, червона датська, англерська, швицька, симентальська і монбельярд.
- Для середньої смуги краще брати голштинів, сименталів, айрширів, також підходять швиці та монбельярди.
- Для регіонів із різко континентальним кліматом підійдуть невибагливі симентальські корівки. Є гарний досвід розведення чорно-рябої та червоно-рябої худоби в Сибіру та на Далекому Сході, але симентали адаптуються краще.
Найвигідніше купувати нетелей тільністю від 3 до 6 місяців. У цьому разі знижуються ризики безпліддя або пізнього осіменіння.
У вантажівку-скотовоз, у середньому, вміщається 33 – 35 нетелей. Може більше або менше, залежить від розміру і ваги нетелей, але розраховувати кількість тварин під час купівлі краще виходячи з цих цифр. Річ у тім, що платити за вантажівку доведеться однаково і не важливо, буде вона повною чи напівпорожньою, тому контракт на 60 голів буде дорожчим, ніж контракт на 66 голів. Рішення з приводу кількості голів рекомендується обговорити з постачальником. Він краще знає, скільки тварин можна занурити в його вантажівки і які правила конкретно в тій країні, звідки буде закуповуватися худоба.
Після того, як визначилися з породою, кількістю тварин і постачальником, необхідно починати оформлення документів. Правила змінюються постійно, їх потрібно знати, щоб усе зробити грамотно і швидко. Правильно оформлені документи допоможуть уникнути додаткових платежів і штрафів.
Оформлення документів
Перш за все, потрібно отримати дозвіл на ввезення. Для цього потрібно написати заяви та надати всі необхідні документи (найменування підприємства, ІПН, повну юридичну адресу, повну фактичну адресу).
Це те, що потрібно зробити, щоб отримати ветеринарний дозвіл на ввезення.
Ще один дозвіл на ввезення потрібно оформити в Мінсільгоспі. Цей дозвіл дається для підтвердження чистопородності худоби і присвоєння ТЕН ЗЕД коду з пільговим оподаткуванням. Якщо дозвіл не буде оформлено до перетину скотовозами кордону, то покупець платить мито і ввізний ПДВ за повною ставкою.
Для отримання дозволу на ввезення необхідно подати заяву та надати племінні документи на тварин. Термін оформлення 30 днів. Оскільки документи на ввезення, зазвичай, робляться паралельно з відбором худоби на карантин, то в строки все вкладаються.
Відбір худоби
Проводиться фахівцями господарства, або найманим досвідченим з відбору фахівцем, у супроводі представника фірми-постачальника . Залежно від контракту худобу може бути вже підготовлено і зібрано на спеціальному майданчику або відбирати доводиться безпосередньо з ферм.
Від організації відбору залежить скільки днів доведеться цим займатися. Відбирати з ферм дуже важко. Більшість європейських ферм невеликі і взяти з них можна по одній-дві голови. Щодня доводиться долати великі відстані, харчуватися в придорожніх забігайлівках, оглядати худобу чи то на випасах, ганяючись за нетелями по всій окрузі, чи то в загонах, ризикуючи що тебе затопчуть. Але в цьому випадку можна вибрати за якістю саме ту худобу, яка вас цікавить.
При відборі худоби дуже важливо подивитися родовід. Постачальники часто не звертають увагу на чистопородність, навіть якщо це прописано в контракті. Ще важливо заздалегідь поцікавитися пільгами і компенсаціями (рекомендуємо ознайомитися з корисною статтею “Список субсидій і грантів з тваринництва”) від вашого обласного або крайового Мінсільгоспу на закупівлю племінної худоби.
У кожному регіоні свої правила. Можуть бути обмеження і, наприклад, за нетель із продуктивністю за матір’ю нижче 7000 кг при жирі 3,5 %, білку 3,2 % компенсації не буде, бо міністерство ухвалило стимулювати закупівлю лише високопродуктивної худоби. Перш ніж відбирати худобу, необхідно проконсультуватися з фахівцями в Мінсільгоспі та прописати вимоги до якості худоби в контракті.
Сильно захоплюватися родоводами теж не варто. Телички від дуже вже високопродуктивних матерів, як правило, мають слабке здоров’я, різноманітні вади та вади екстер’єру. Тварину необхідно оцінювати за конституцією, екстер’єром, здоров’ям і тільки в останню чергу за родоводом.
Придиратися до бородавок, прищиків, зайвих сосок та інших дрібниць не варто. Ви купуєте племінну продуктивну тварину, а не королеву краси. Навіть якщо фермер пропустив зайвий сосок, його не важко буде видалити.
Підсумок
Перед постановкою на карантин приїжджає державний ветеринарний лікар країни-експортера та оформляє всі необхідні документи на відкриття карантину та проведення ветеринарних заходів протягом карантину.
Є узгоджений між ЄС і Україною ветеринарний сертифікат, у якому чорним по білому написано, які аналізи і які обробки в які терміни необхідно зробити. Для державного ветлікаря це закон. Усі додаткові аналізи на “всякі там” мікоплазмози, хламідіози та іншу “нісенітницю”, хоч би як Ви хотіли, він у план не поставить.
Окремим питанням стоїть присутність українського державного ветлікаря на карантині в країні-експортері.
У дозволі на ввезення є додаткові вимоги до проведення карантину в країні-експортері та на фермі покупця в Україні, правила транспортування тощо. Ці вимоги прописуються з огляду на поточну епізоотичну ситуацію, зміни у ветеринарному законодавстві та інші умови. У деяких дозволах на ввезення є пункт про обов’язкову присутність на карантині українського державного ветлікаря, але в більшості немає.
Але є регіони, де питання про присутність держветлікаря на карантині вирішується шляхом шантажу покупця з боку місцевої держветслужби: “або ви платите за ветлікаря, або ми знаходимо страшну болячку на карантині в Україні, і вся ваша худоба йде на бійню”. Можуть “легко” знайти в лабораторії Шмалленберг і Блютанг, і тут нічого не зробиш, навіть якщо європейські аналізи негативні.
Оплата за ветлікаря
Питання про оплату за ветлікаря на карантині в країні-експортері з постачальником худоби має бути вирішене заздалегідь. Якщо в дозволі на ввезення немає вказівки про обов’язкову присутність державного ветлікаря на карантині, то і витрати на нього в ціну худоби не входять.
Вам доведеться самостійно платити за харчування та проживання десь 100-120 євро на день, відрядні 65 євро на день, витрати на транспорт, візу тощо. При цьому український державний ветеринарний лікар не несе жодної відповідальності.
Усю відповідальність за правильність проведення карантину, терміни взяття аналізів і проведення обробок, навантаження тварин несе державний ветлікар країни-експортера.
Дуже важлива інформація написана наприкінці сертифіката дрібним шрифтом: “Дослідження на зазначені хвороби можуть не проводитися, якщо країна-експортер офіційно вільна від цих хвороб відповідно до Санітарного Кодексу наземних тварин МЕБ”. Більшість країн-експортерів Європи офіційно вільні від лейкозу, бруцельозу та туберкульозу.
Якщо Ви думаєте, що після проходження карантину і навантаження теличок у вантажівки всі проблеми закінчилися, то Ви глибоко помиляєтеся. Проблеми тільки починаються. Про проходження кордону, митного контролю та проведення карантину в Україні – у наступних публікаціях.
