Дивно, ми багато чого знаємо про військові походи козаків та політику гетьманщини часів Богдана Хмельницького чи Івана Виговського. Але майже нічого не знаємо про самі банальні речі. Наприклад про те, що пили козаки? То що ж допомагало коротати холодні зимові вечори, сидячі біля теплої печі чи то жаркі літні дні, відпочиваючи під кроною якоїсь вишні? А дізнатися про це нам допоможе:
«Щоденник» Якова Марковича
Яків Маркович походив з давнього старшинського роду, його батько був лубенським полковником. Вчився він в Києво – Могилянській академії, а це, між іншим, топовий ВУЗ тих часів і не лише по українським міркам. До речі, там він здибався з відомим філософом Феофаном Прокоповичем.
Цікавим є «Щоденник» Марковича (або ж «Діаріуш», тодішні освічені люди прямо вкрай любили кальки).
Це не той щоденник, який полюбляють вести юні хлопці чи дівчата для записування своїх думок чи почуттів. «Щоденник» Марковича – господарська книга в яку цей бізнесмен XVIII сторіччя записував про закупівлю чи продаж волів та горілки. Хоча і писати про те, як пройшов його день він не цурався.
Вина
21 січня 1725 року Андрій Маркович (батько Якова) проводив огляд Лубенського полку. Відбувалося це після сумної події – 18 січня помер Павло Полуботок.
Цього дня Яків записує наступне ( до речі його щоденник читати дуже зручно бо всі записи робилися з датою, записи починаються з 1725 року та тривають майже до смерті автора).
По смотръ, бригадиръ со всеми заходилъ до насъ и, по два кубка вино выпивши отъехалъ. Купил у иноземца вина в плетенныхъ бутылкахъ: 6 бургонскаго и 6 с эминтажем пополамъ съ родителемъ
Отже пили вино. Але напій імпортували. Але звідкіля? Зазвичай назви говорять самі за себе. Так бургундське вино на 100% везли з Франції. Вино «з ермітажем» скоріше за все теж з країни багетів та круасанів. Напевне ці вина були дуже дорогі та вживалися лишень в особливі моменти життя. Фігурує також таке французьке вино, як фронтіньяк.
Крім французьких, вживалися і вина з території сучасної Молдови, «волоські» як пише Маркович.
Купилъ в Кіеве вина волошского: белого 76 кв., а красного въ 3барильцахъ 31 кв. по 12 коп
З цією країно в Гетьманщини завжди були тісні економічні та політичні стосунки (згадайте хочаб Тимоша Хмельницького та Розанду Лупул). З цього запису ми також розуміємо, що вино було біле та червоне. Ще згадується «лагер волоский», «волоське добре».
Молдовські вина були найрозповсюдженішими. Порівняно з іншими винами «волоське» коштувало доволі недорого (близько 7 копійок за кварту). Це вино закуповувалося Яковом Марковичем як для особистого вживання так і на продажу(великими об’ємами).
Серед згадуваних Яковом вин фігурує так зване «венгерське» вино:
И при нем вина венгерские многим числом для ее величества вывезеные из Венгерь
Скоріше за все це назва, що об’єднує вина привезені з Угорщини, а не про певний сорт. Ці вина були значно дорожчими від волоських і тому купувалися зазвичай пляшками ( іноді квартами – від 50 копійок до 1 рубля залежно від витримки). Маркович їх закуповує для власного вживання, а не для продажу.
Купляв Яків Маркович і кримські вина:
а крымского по 12 коп., ладень по 25 коп.
Цікавий факт – вино використовувалося не лишень як смачний напій, а і як ліки. Так Яків змішує вино, яке називає «полинкове» з порохом та використовує суміш для лікування.
Але не вином одним:
Братъ п. Марко выехалъ въ Москву с ним отправились и Забара съ 2 кухвами водки и 1 вишневки 4 проч., а с братом 2 барыльца алебиковой и 2 вишневки в обсилку
Писал до родителя о нашем поведении и о присылке в запасъ горилки оковитой и вишневки, а до жены о присылке оковитки въ 10 антылах, мерою отъ 15 до 20 ведръ каждый
Отже, пили і горілку. Але в цьому дивного ну вже точно нема нічого. Україна – основний поставник горілки на ринок Росії в ті часи. До речі, сам Яків Маркович заробляв немалі грошенята виробляючи та продаючи оковиту. Під словами «Вишнівка» та «алебікова» скоріше за все мається на увазі слабоалкогольні наливки. Саме такі алкогольні напої був популярний серед тодішніх українців, як лицарсько – козацького стану так і простих людей.
Пиво і шампанське
Популярним було вживання пива та «меду». Пабів тоді ще не було, але пиво вже здобувало популярність. Крім пива вживали також шампанське:
Взяли въ Глухове пива английскаго и шампанского 6 бут.
Чай-кава
А що ж пили з неалкогольних напоїв? А те що і зараз – чай та каву.
У XVIII ст.. кава захопила своїм смаком тодішню українську еліту. Не оминуло це захоплення і Якова.
Были мы съ полковником у доктора и кофе пили.
Розповідає Маркович про свій відпочинок у світському товаристві. На теренах Російської імперії каву популяризував Петро І. Але тоді її називали, здебільшого, «гидким напоєм». Не дивлячись на це її пили, адже це було престижно.
Ну і звісно, що пили традиційні народні напої, наприклад, узвар.
От так жила тодішня українська елітарна тусівка. Звісно, що простий народ не мав доступу не ие що до французьких вин, а й навіть до якогось банального «волоського». Старшина ж мала можливість потішити себе і вином і пивом та й про каву не забувала.
