З року в рік ми повторюємо одні й ті самі новорічні ритуали – ставимо вдома ялинку, насуваємо зірку на маківку, готуємо безліч страв на новорічний стіл. Ми з дитинства звикли проводжати старий рік і зустрічати новий весело, з розмахом, і майже не замислюємося, що трапилося з дружиною Діда Мороза. Чому Новий рік для нас рідніший і улюбленіший, хоча в багатьох інших країнах основні святкування відбуваються на Різдво?
Мало хто знає той факт, що Новий рік раніше відзначали восени. Він наставав одразу після дня осіннього рівнодення, коли закінчувалися літні жнива, прибирали врожай, робили заготівлі на зиму, а значить, можна було влаштувати бенкет. Звідси прислів’я “Як зустрінеш Новий рік, так його і проведеш” – воно не про те, в якому настрої ми проводимо останній день у році. Для наших пращурів, які жили переважно на селі, найважливіше значення мав урожай, який збирали в літні місяці і на початку осені. Від його кількості залежало, як сім’я проведе зиму, чи вистачить продовольства до весни, коли з’явиться перша трава і, відповідно, їжа для худоби.
А як кулі виникли на ялинці?
З тим, що Новий рік відзначали восени, пов’язана також традиційна ялинкова прикраса – червоні та золоті кулі (читайте також: “Топ невдалих подарунків до Нового року та Різдва – 2023“). Раніше головним деревом свята вважалася яблуня, та й не тільки свята, а й саду загалом. Яблука сушили, варили, робили компот, сидр, оцет, навіть смолу використовували – вона вважалася цілющою. Під час збору врожаю на яблунях залишали кілька яблук – жовте і червоне, або дітвора підвішувала яблучка, прикрашаючи їх золотистими і червоними обгортками. Незірвані яблука слугували і прикметою – запорукою майбутнього гарного врожаю, і підгодівлею для зайців, птахів і білок.
Чому хлопчики-зайчики, а дівчатка-сніжинки?
Від осіннього святкування Нового року залишилася й інша цікава традиція, особливо популярна за радянських часів. Подивитись на фотографії наших батьків, бабусь і дідусів – так самі лише зайчики та сніжинки. І якщо зі сніжинками все зрозуміло, то чому зайчики? А це сусідні з ними крапельки дощу, що відскакують від землі і відкидають промені світла, як зайчики, адже погода в середині осені непередбачувана – міг піти як дощ, так і сніг. Ну а білочки, лисички та інші тварини, в яких вбирали діток, – це данина природі, символ злагоди з нею і гармонії.
Чому на ялинці верхівка у вигляді п’ятикутної зірки?
Взагалі багато аспектів життя наших предків були зав’язані на природі та зірках як головних орієнтирах. Полярна, вона ж Спаська, свого місця розташування на небосхилі не змінює, саме тому її світло допомагало подорожнім у давнину знайти дорогу додому – врятуватися. Як символ порятунку п’ятикутна зірка перекочувала на ялинкову верхівку тоді, коли Новий рік стали святкувати взимку. Нагадування про Спаси, під час яких у прямому сенсі рятувався народ, збираючи врожай, запасаючись провізією на зиму. Ну а ялина стала головним новорічним атрибутом через нашу вегетатику, через брак інших дерев, що зберігають свою красу і взимку. Не дарма вона вічнозелена.
Де бабуся Снігуроньки?
З ялинкою, до речі, пов’язаний ще один цікавий факт. Всі ми знаємо, що Дід Мороз з’являється на святі разом зі Снігуронькою, але мало хто ставить собі питання – де при цьому бабуся Снігуроньки, або дружина Діда Мороза?
А бабусею нашими пращурами вважалася нарядна пишна ялина, у якої під подолом подарунки для дітвори, і для кожного там знайдеться свій. Однак подарунок треба заслужити – тому біля ялинки табуретка, на якій стоїть малюк і тримає перед Дідусем Морозом і рідними звіт про минулий рік.
Перед ним постелений білий рушничок, що символізує річку, яку йому потрібно перестрибнути, щоб опинитися “на іншому, низькому березі” зі своїми. Звідси “встань на стільчик, прочитай віршик Дідові Морозу” – своєрідний маленький іспит для дитини: розповідь про те, як вона рік провела, чи слухалася дорослих, чи допомагала, чи не ображала нікого.
Невипадково малюк стоїть нагорі, ніби на високому березі річки, де ліси, болота, цвинтарі, морок і небезпека, там же Баба-Яга, яка заважає проведенню свята Нового року. А внизу – свій берег, світлий, пологий, тут рідні, близькі, бенкет і веселощі.
Дійство це мало сакральне значення: всяке могло статися впродовж року, всілякі труднощі та перешкоди, кожен бореться зі своїм власним драконом, перемагає його зрештою, рятує себе та близьких.
Хочете дізнаватися про нові матеріали першими? Підпишіться на нашу сторінку “Все про життя в селі | Village-Life.biz” у Facebook та Telegram і надихайтеся щодня!
