Про будову бджоли цікаво дізнатися більше, оскільки ці комахи є не тільки важливими опиляторами рослин, але й одними з найбільш організованих тварин на планеті. Незважаючи на те, що багато людей вважають бджіл просто джмелями, їх будова і поведінка відрізняються від тих, що ми можемо побачити у джмелів. У цьому посібнику для початківців буде розглянуто основні аспекти: будова бджоли медоносної, який може допомогти у покращенні здоров’я та розвитку бджільництва.

У бджоли, як і у всіх комах, немає скелета тіла. Його роль виконує складний шкірний покрив, до складу якого входить хітин. Тіло складається з трьох частин: голови, грудки і черевця.

На голові розташовуються два опуклих складних ока, що складаються, своєю чергою, з декількох тисяч очей, і три простих ока, розташованих на тімені.

Будова бджоли медоносної

Органи дотику та нюху розташовані на членистих вусиках, які розташовані у верхній частині голови. Рот має нижню і верхню губу, щелепи та хоботок. Щелепами бджоли можуть захоплювати інших комах, витягувати з вулика різні крихти, розгризати кришечки стільників. Хоботок призначений для харчування бджоли, засмоктування нектару і виконання функцій годування.

Довжина хоботка має важливе значення. Так, Гірська кавказька бджола – бджола має хоботок завдовжки до 7 мм, тоді як наша, середньоруська, – лише 6,2-6,4 мм. Тому південка, наприклад, здатна брати нектар навіть у квітках червоної конюшини, а наші північні не можуть.

Головка бджоли вільно обертається в різні боки, майже на 180°. Це дає їй змогу без зусиль вигризати кокони у вузьких комірках стільника і виконувати всі види робіт як у квітках, так і у вулику.

На грудці, що складається з чотирьох кілець, сегментів, кріпляться ніжки і крила. Бджоли мають дві пари крил і шість членистих ніжок. У черевці розташовані серце, кишечник, органи дихання, медовий зобик, органи випорожнення і жало. За рахунок складного кільцевого устрою черевце має надзвичайну рухливість і здатність збільшувати та зменшувати свої розміри в значних межах.

У черевці розташовані восковиділяючі дзеркальця, з яких виділяється віск, але тільки в літній період. У маток і трутнів таких дзеркалець немає.

Ніжки бджіл мають складну будову і складаються з вертлуги, стегна, гомілки і лапки з кігтиками. За допомогою вертлуги ніжки кріпляться до грудки і – дають можливість рухатися в різні боки.

На шорсткій поверхні бджоли утримуються кігтиками, а на гладкій завдяки подушечкам-присоскам.

Сила в м’язах ніжок дає їм змогу утримувати вагу, що в 10-20 разів перевищує вагу бджоли. Це добре видно, коли бджоли повисають гронами. Своїми ніжками бджоли здатні чистити вусики, волоски, що вкривають тіло, переносити пилок, складений у вигляді кульки, у спеціальному кошику, розташованому на задній ніжці.

Бджоли мають два крила з кожного боку. Крила прозорі та жорсткі. Жорсткість їм надається поздовжніми і поперечними жилками. Під час польоту крила з обох боків складаються й утворюють суцільну пластину.

Утриманню їх у зімкнутому стані сприяють гачки і складки. Гачки розташовані на задній частині передніх крил, а складки на передній частині задніх крил.

При підйомі, опусканні та польоті бджола здатна змінювати положення крил у великих межах.

Характеристики польоту бджоли

Середня швидкість польоту бджоли дорівнює 60-65 км/год, коли ж бджола летить, завантажена нектаром або пилком, її політ може бути вдвічі повільнішим. Залежно від необхідності, особливо під час вильоту рою, бджоли можуть подолати відстань до 20 і більше кілометрів.

За нормального польоту зі збору пилку і нектару ця відстань зазвичай не перевищує 3-5 км. Наукою доведено, що продуктивний політ бджоли (тобто коли бджола, взявши в квітці нектар, цілком принесла його до вулика, не витратила на своє харчування нічого), зазвичай не перевищує 2 км.

Де розташоване жало бджоли?

У задній частині черевця розташоване жало. Воно складається з двох стилетів, що рухаються по санчатах взад і вперед. У звичайному стані жало втягнуте в черевце.

У разі наміру вжалити когось жало на санчатах висувається назовні, і бджола, за рахунок підгинання черевця, встромляє жало в шкіру теплокровних. У зв’язку з тим, що стилети закінчуються щербинками, схожими на щербини гарпунів, бджола не в змозі висмикнути їх зі шкіри. Унаслідок чого в неї під час зльоту разом із жалом відривається частина внутрішніх органів, тому бджола, яка вжалила людину або тварину, гине.

Під час вжалення собі подібних, тобто комах, гарпунчики жала проривають хітинову оболонку тіла комахи, проробляючи в ньому рваний отвір, з якого гарпунчики стилетів виходять вільно і бджола не гине.

Читайте також: Весняний огляд бджіл: як підготуватися до нового сезону та підтримати міцне бджолине вулик

Жало, що залишилося в шкірі теплокровних, продовжує імпульсивно впроваджуватися в шкіру коштом м’язів, що знаходяться на самому жалі. І, якщо його не чіпати, воно протягом кількох хвилин майже повністю піде під шкіру, і тоді пухлина в цьому місці буде набагато більшою, ніж у разі негайного його вилучення.

Отрута бджіл

Міститься в спеціальному резервуарі, куди вона надходить з отруйних залоз і далі по стилетам у рану. Бджолина отрута знаходить широке застосування в медицині. Про це написано і видано багато спеціальної літератури(Про будову бджоли).

Їжа для бджіл

Для нормальної життєдіяльності бджіл, як і інших комах і тварин, необхідний корм, білки, жири, вуглеводи, а також мінеральні солі.

Білковий корм бджоли отримують із пилку рослин. Він необхідний для росту і розвитку личинок, а також для роботи восковидільних залоз бджоли.

Вуглеводи і жири у вигляді цукру і крохмалю необхідні бджолам для живлення м’язів.

Їх витрата значною мірою зростає під час польоту бджіл, оскільки в цей період всі м’язи перебувають у найбільшій напрузі. Крім того, жири здатні накопичуватися в тілі бджоли у вигляді жирового тіла. Кількість жирів, що запасаються, істотно впливає на тривалість життя бджіл, що зимують.

Мінеральні солі та вітаміни входять до складу будь-якого живого організму, в т. ч. й організму бджіл, а їхня кількість і призначення специфічні для кожного організму окремо. Нектар виділяється квітками рослин і, маючи різні запахи та солодкий смак, приваблює комах.

Залежно від погодних умов і часу доби нектар може мати до 50% води, особливо після дощу або в ранкові години після росної ночі.

Збирання нектару

Під час збирання та перенесення нектару бджоли переробляють його на мед. Переробка полягає у видаленні надлишків води і збагаченні його різними ферментами, через що мед набуває кислої реакції.

Доставлений нектар бджоли-збирачі передають бджолам-приймальницям, а ті розкладають його по комірках стільників. Комірки заповнюються нектаром лише на 20-30% від їхнього обсягу. Тим самим збільшується випарна поверхня нектару, і він швидко досягає необхідної вологості.

При досягненні вологості в меді не більше 20% бджоли заповнюють медом комірки доверху і друкують їх тонкими восковими кришечками.

Читайте також: Будова вулика: детальний огляд та особливості, які потрібно знати

За рахунок глоткових залоз і впливу на нектар кисню складні цукри нектару перетворюються на простіші – плодовий і виноградний, – які до кінця переробки меду досягають 73-75%, і на його перетравлення не потрібно витрачати енергію ні бджіл, ні людини. Пилок, зібраний з різних квіток, збагачений ферментами глоткових залоз і нектаром, перетворюється на білковий корм, пергу.

Бджоли утрамбовують пергу в осередки і покривають зверху медом. За рахунок бактерицидних властивостей меду перга в такому вигляді може зберігатися кілька років. Але для зберігання потрібне сухе приміщення, де вологість повітря не перевищувала б 20-30%.

Перга містить близько 20% вуглеводів і білка та 3-5% мінеральних солей. Жири варіюють у значних межах від 4 до 15%.

Шлуночок бджоли

Травний тракт бджоли складається зі стравоходу, медового зобика, здатного вміщати до 45 мг нектару, середньої кишки, власне шлунка, тонкої та товстої задніх кишок. Остання має складчасту поверхню. За рахунок складок вона здатна накопичувати в собі значну кількість калу, і бджоли не випорожнюються весь зимовий період.

Наявні в задній кишці ректальні залози виділяють фермент каталазу, яка оберігає вміст кишки від гнильних розкладів. Бджоли північних популяцій – Середньоруська, Башкирська, Далекосхідна – мають добре розвинені ректальні залози, а південки – навпаки. Тому й не можуть переносити наші довгі зими.

Функція крові

У бджіл виконує безбарвна рідина, звана гемолімфою.

Рух гемолімфи по тілу здійснюється за допомогою серця.

В основах вусиків і ніжок є пульсуючі бульбашки, що сприяють просуванню гемолімфи в найвужчі місця вусиків, ніжок і крил. Кількість скорочень серця на хвилину у бджіл у спокійному стані приблизно дорівнює 60-70. У польоті ця частота подвоюється.

Дихання

У бджіл здійснюється через найдрібніші отвори в тілі, звані трахеями. Ними кисень проходить безпосередньо до клітин організму.

Повітря до трахеї потрапляє через дихальця, стінки яких вкриті найдрібнішими волосинками, за рахунок їх відбувається очищення повітря від пилу.

Якщо поспостерігати за бджолою, яка спокійно сидить, то можна помітити дихальні рухи її черевця, з частотою 40-45 разів на хвилину.

Під час дихання бджола виділяє з організму значну кількість води. Особливо багато її виділяється під час збудження. Тому-то при перевезенні бджіл вентиляція у вулику або пакеті повинна бути хорошою. Інакше відбудеться їх запарювання. Бджола не встигає випарувати зі свого тіла надлишки вологи, стає вологою і гине.

Який слух у Бджіл?

Бджоли мають хороший слух. Залежно від обставин вони впізнають різні звуки, які орієнтують інших бджіл на відповідні реакції. Так, бджоли безматкових сімей видають свій, характерний звук, за яким досвідчені бджолярі безпомилково визначають, що в сім’ї немає матки. Бджоли, які готуються до роїння, гудуть по-особливому. Якщо ввечері, коли закінчився літ, пройти між рядами вуликів, то без зусиль можна виявити сім’ю, що готується до роїння.

  1. Звук, який видають бджоли цієї сім’ї, відрізняється від звуків, які видають бджоли під час обробки у вулику нектару або просто під час його вентилювання.
  2. Добре розвинені нюх і дотик дають змогу бджолам розрізняти чужих бджіл, що потрапили в їхню сім’ю, вловлювати в струменях повітря запахи квітучих рослин.
  3. Запах бджолиної отрути активізує бджіл до нападу. За запахом маточної речовини бджоли визначають присутність у вулику матки.
  4. Відсутність матки у вулику, а отже її запаху, спонукає бджіл до закладання маточників.

Те, що бджоли мають доволі тонкий смак, можна помітити, даючи їм цукровий сироп із будь-яким антибіотиком. Вони беруть його, але вже не з такою швидкістю, як чистий сироп.

Нервова система бджіл

Високорозвинена нервова система дає змогу бджолам вести шести узгоджений сімейний спосіб життя і тонко сприймати зовнішні чинники. Вони можуть бути захисними (сприятливими) і несприятливими.

Життя бджіл у єдиній сім’ї забезпечується вродженими рефлексами, а за її межами – умовними.

Якщо бджіл можна натренувати на запах певних квітів, згодовуючи їм цукровий сироп з домішкою цих квітів, то, на жаль, до запаху свого господаря вони не звикають і жалять його так само, як і всіх інших, якщо він заподіює їм занепокоєння.

Рекомендуємо до прочитання: Бджолина сім’я – для початківців.

Заключення

У заключенні можна сказати, що знання про будову бджоли є важливим елементом для розуміння життя бджіл та їх роботи. Вивчення основних частин тіла бджоли, таких як голова, груди, зябра та жало, дозволяє більш детально ознайомитися з функціями, які вони виконують у колонії.

Знання про будову бджоли також допомагає бджільникам краще розуміти потреби своїх пасік та забезпечувати їх здоров’я та добробут. Розуміння що таке “будова бджоли медоносної” – є корисним для початківців у світі бджільництва, що допоможе їм стати більш успішними та ефективними бджільниками.


Найголовніше в нашому Telegram - для тих, хто поспішає

Категорія в:

Позначка: