Сучасне село – це не тільки місце, де люди живуть та працюють на землі, але й простір, де відбуваються соціальні, економічні, культурні та екологічні зміни. Сучасне село стикається з багатьма викликами, такими як відтік населення, забруднення, залежність від імпорту, конфлікти інтересів, але й має багато можливостей, таких як розвиток малого та середнього бізнесу, використання альтернативних джерел енергії, збереження біорізноманіття, зміцнення громадської активності. У цій статті ми розглянемо, що таке сучасне село, які його особливості та тенденції, які проблеми та перспективи воно має, і які стратегії можна застосувати для його підтримки та розвитку.
Ми задали учасникам опитування одне й те саме питання: «У чому проблеми українського села на сьогоднішній день? І які шляхи вирішення Ви бачите?» Краї наші безкраї, у регіонах ситуація дуже різна. Як живете на селі, однодумці? Так, і для міських жителів матеріал цікавий. Не кожен знає, як там, за межею міст-мільйонників. Адже «ми всі на одному підводному човні».
Проблеми села в тому, що воно не вписується у формат нинішнього світоустрою у своєму старому вигляді. Раніше село було просто звичним способом життя для людей, іншого просто не було. Потім були колгоспи, де села трималися. Але вже тоді вони стягувалися до економічних центрів та укріплювалися. З’являлися повсюдно робітничі селища.
Читайте також: Як почати жити з нуля в селі?
Наразі село практично не бере участі у виробництві продуктів харчування для жителів країни, зосереджених у містах. Їжу виробляють агрохолдинги із мінімальним використанням людської праці. А мешканці сіл вирощують продукти насамперед для себе, а щось і самі купують у агрохолдингів. Лише мало хто живе сільським господарством або продає надлишки.
Як вирішувати цю проблему?
Перше, що спадає на думку: а чи треба? Міста поступово стають комфортнішими для проживання. У містах простіше перемішати товари та ресурси. Багатоповерхова забудова дешевша за приватну. Поліпшується якість громадського транспорту, що призводить до зменшення автомобілів. В умовах міста простіше забезпечити робочі місця у пішій доступності.
Замостити міські вулиці набагато простіше, ніж зробити дороги до села, де живе навіть тисяча людей. Адже найчастіше це кілька сотень мешканців чи десятків. Я вже не кажу про сільські тротуари, газифікацію та електрифікацію. У разі ринкової економіки всі ці заходи збиткові.
Читайте також: Переїзд з міста до села та як відкрити фермерський бізнес
Села трансформуються у різні сільські об’єкти. У сімейні ферми, екопоселення, котеджні селища за інтересами, хутори. Все це можливо в сучасних реаліях, оскільки розвиваються альтернативні джерела енергії, сучасні технології дозволяють забезпечити комфорт за містом на міському рівні. Доступність інтернету дозволяє працювати віддалено та отримувати різні послуги.
Я думаю, що сіл у минулому їхньому вигляді скоро не буде зовсім, але буде те, що я описав вище – село майбутнього. З комфортом, з цікавими людьми, з вибором професій, можливістю здобуття освіти, доступом до культурної матриці. І міста стануть комфортнішими для людей, цьому вже є приклади у розвинених країнах. Де жити у селі чи місті вирішувати вам!
Для нас є дві основні проблеми українського села
Перша – у продажу того, що ми робимо. Якщо не через інтернет, то доводиться у місто виїжджати, витрачати гроші та час на ярмарки. По-купницький попит у нашому селищі теж є, але, звичайно, ціну роблю трохи нижче.
Друга проблема, наприклад, знайти роботу із зарплатою більше за мінімалку.
Думаю, тим, хто планує переїзд до села на ПМП, таки треба мати якісь доходи пасивні. Віддалений заробіток чи фінансову подушку безпеки. Варто ремесло освоїти якесь – лагодити одяг, взуття, кошики плести. Ще щось, що можна обміняти на їжу чи інші послуги. Бартер у провінції актуальний.
Читайте також: Чим відрізняється дачне селище від села?
Після довгого блукання країною, на старість, я повернувся на Малу Батьківщину. І живу сільським життям уже багато років. Якось поступово усвідомив, що казково багатий. Навколо мої гори, з грибами, ягодами та горіхами. По склонах дзюрчать мої струмки та річки, в яких моя риба. За семисот метрів від будинку шумить мій чудовий водоспад, а під ним лагуна для купання, з якою не зрівняється жоден штучний басейн, жодного олігарха.
Взимку у мене мої лижні – семикілометрова по річці. Природно, я дозволяю користуватися цими лижами та односельцями. До цих казкових багатств, як виявилося, треба мати ще й хліб із олією. І я вирішив зайнятися, крім городу, ще й бджільництвом, щоб перебиватися з хліба на мед.