Все про в’єтнамські вислобрюхі свині: опис, харчування та особливості утримання – 2023

Все про в’єтнамські вислобрюхі свині, відрізняються невеликою вагою, мають виражені сальні складки. Порода належить до багатоплідних, має міцне здоров’я, невибагливістю і мають кумедну зовнішність. М’ясні показники у тварин дають змогу забезпечити сім’ю м’ясом, відгодувавши всього кілька особин на рік.

Історія походження

Різновид має азіатське походження, у деяких країнах Азії свинки мешкають у дикій природі й донині. До Європи вони потрапили з В’єтнаму в XX столітті й відразу завоювали популярність у любителів домашніх тварин і фермерів.

В’єтнамські свині можуть створювати помісі зі звичайними представниками виду і дикими європейськими кабанами. У результаті схрещування отримують мініатюрних поросят, придатних для утримання в домашніх умовах, – міні-пігів.

Характеристика та опис породи

Вислобрюха свиня має невелику вагу, порівняно зі звичними білими різновидами. Жива маса в’єтнамського кнура не перевищує 120 кг, свинки – 90 кг. Будова тіла тварини дозволяє не сплутати “в’єтнамця” з представниками інших порід:

• у поросяти маленька голова з коротким рилом, опуклим чолом і товстими щоками, кирпатим догори п’ятачком;
• короткі вушка, що стирчать;
• прогнута спина і відвисаючий живіт, що торкається землі;
• короткі ноги.

Тіло поросяти округле, доросла тварина має виражені сальні складки. Масть переважно чорна або темно-сіра. Зустрічаються плямисті та білі особини.

Азіатський різновид свиней характеризується скоростиглістю та багатоплідністю. Тварини готові до спарювання вже в 4-4,5 місяці, за один опорос свиноматка здатна народити до 18 малюків.

Тварини активно використовують пасовища в літній сезон, що знижує витрати на годування.

Вага за місяцями

В’єтнамські вислобрюхі поросята народжуються значно дрібнішими за своїх більших побратимів – всього 500-600 г проти кілограма і більше. Але малюки швидко ростуть, набираючи необхідну до моменту відлучення вагу. Визначити, чи правильно розвивається дитинча, можна за таблицею маси породи.

У таблиці відображено середні дані за вагою, вони можуть незначно коливатися у конкретної тварини, що залежить від годівлі.

Щоб визначити вагу маленького поросяти, використовують побутові ваги або безмін, поміщаючи малюка в мішок. Для підсвинка пристойних розмірів потрібні підлогові великі ваги. Якщо таких на фермі немає, на допомогу прийде вимірювальна кравецька сантиметрова стрічка. Нею вимірюють довжину тулуба і обхват грудної клітки, обчислюючи вагу тварини за представленою таблицею.

Порося вимірюють вранці, на голодний шлунок. Бажано поставити його на рівну поверхню і дати трохи ласощів, щоб змусити стояти рівно.

Перший промір – довжина корпусу – вимірюється від потилиці (точка між вухами) до кореня хвоста. Обхват грудей обчислюють, вимірявши стрічкою тулуб поросяти відразу за передніми кінцівками. Стрічку слід щільно прикладати до тіла тварини.

Отримані значення обмірів знаходять у таблиці у відповідних графах. Масу свині буде видно на перетині ліній, проведених від показників замірів. Похибка такого способу вимірювання становить близько 2%.

Рекомендації: Як поширюється вірус африканської чуми свиней і як з нею боротися

Рекомендації щодо вибору

Купувати молодняк в’єтнамських свиней слід у господарствах, де утримують породистих особин. Як правило, це великі ферми, де на кожне порося є ветеринарні документи. У таких господарствах стежать за підбором батьків для майбутнього потомства, не допускаючи близькоспорідненого схрещування.

Здорові вислобрюхі поросята, готові знайти нових господарів, відповідають таким вимогам:

• мають вік не менше 5 тижнів;
• набрали живої ваги не менше 4,5-5 кг;
• не мають пупкової грижі (опуклість у районі пупка);
• активно поводяться.

До моменту продажу тварини повинні отримати комплекс вітамінів і препарати заліза, мати щеплення, відповідно до віку.

В обов’язки колишнього власника входить привчання поголів’я до “дорослих” кормів – комбікорму, овочів, сіна. Це позбавить нових господарів від турбот після купівлі і дасть змогу малюкам швидше адаптуватися на новому місці.

Якщо поросята підбираються для подальшого розведення, слід звернути увагу на наявність яєчок у мошонці у кабанчика і розвинених, симетрично розташованих сосочків у самки.

Умови утримання

Догляд за азіатськими свинями мало відрізняється від утримання простих білих порід. За відгуками власників, вислобрюхі тварини відрізняються спокійною вдачею, менше риють землю і гризуть стіни.

Для забезпечення комфортного життя в’єтнамських поросят взимку потрібні теплі сараї з дерева, цегли або піноблоків. Тварини погано переносять низькі температури, тому в сильні морози в приміщенні вмикають обігрівачі.

Використання глибокої підстилки у свинарнику допоможе заощадити на витратах на електрику. Товстий шар тирси (щонайменше 30 см) із внесенням спеціальних бактерій не тільки виділяє тепло, а й позбавляє власника необхідності чистити гній у приміщенні. Бактерії переробляють відходи життєдіяльності тварин, видаючи високоякісний перегній. Така підстилка закладається на 7-10 місяців, після завершення процесу вона може бути використана для удобрення ґрунту.

Взимку необхідно забезпечити свиням освітлення протягом 8-9 годин.

У приміщенні правильно утримувати тварин так:

• дорослих кабанів і маток – в окремих станках, площею 6 кв. м;
• відгодівельний і ремонтний молодняк – групами по 6-10 особин (на кожну голову має припадати по 0,8 кв. м площі).

За статтю поросят поділяють уже в 3 місяці, щоб не допустити ранньої злучки. Кнурів, призначених на м’ясо, каструють у віці 1 місяця.

Організація вигулу свиней

У літню пору за наявності вільної площі свиней в’єтнамської породи можна утримувати на вулиці. На свіжому повітрі, приймаючи сонячні ванни і поїдаючи свіжу траву, тварини ростуть міцними і здоровими.

Вигульний дворик облаштовують біля свинарника так, щоб свині самі могли вільно виходити на вулицю і йти в сарай. Вигул огороджують міцним парканом із металевого профлиста, вкопаного на глибину 30-40 см. Дерев’яні паркани менш міцні.

У низці фермерських господарств практикується переведення поросят на відгодівлі в літні табори – просторі загони на спеціально підготовленому пасовищі. Загони обладнані навісами від сонця і дощу, всередині стоять годівниці для комбікорму і корита для води. Тварини вільно переміщаються обгородженою територією і поїдають траву, комбікорм служить лише добавкою до раціону із зелені.

У домашніх умовах складно надати свиням такий просторий вигул. Обмежуються невеликим загоном, куди привозять накошену траву, яку тварини із задоволенням поїдають.

Чим годувати в’єтнамських поросят?

Вислобрюхі свині, всупереч поширеній думці, не є тільки травоїдними. Їхній тип харчування майже не відрізняється від поширеного білого різновиду. Хоча тварини охоче поїдають рослинний корм, але без зерна, макухи, молочних відходів повноцінного набору маси отримати неможливо.

Годування поросят після відлучення від матері полягає в наданні збалансованого за поживними речовинами, вітамінами та мікроелементами корму. Використовують:

• суміш подрібненого зерна – овес, ячмінь, кукурудза, пшениця, горох;
• висівки пшеничні, вівсяні, ячмінні;
• овочі та фрукти – гарбуз, морква, кормовий буряк, кабачки, яблука, груші;
• молочні продукти – обрат, сироватка, кисле молоко;
• макуха соняшнику;
• сіно або трава.

Для наповнення меню вітамінами в зернову суміш вводять премікс для свиней. Для кращого поїдання корму зерно запарюють гарячою водою, в отримані мішанки додають молоко або подрібнені овочі.

Сиру картоплю не рекомендується давати маленьким поросятам, для них картоплю відварюють, відвар зливають. Дорослим особинам чисті сирі бульби нарізають і згодовують у кількості 400-800 г на день.

За наявності великого поголів’я (від 10 особин) простіше і зручніше годувати поросят комбікормами. У продажу є збалансовані склади для свиноматок, що годують, малюків після відлучення і тварин на відгодівлі. Комбікорм дають у сухому або вологому вигляді, щоб не пилив. Премікс у комбікорм додавати не потрібно, він уже є в складі.

Розмноження

Бізнес із розведення в’єтнамських поросят може бути прибутковим, оскільки тварини приносять багато міцних дитинчат. За рік від свиноматки можна отримати за 2 опороси до 30 свинок, які дадуть не менше 700 кг ніжного м’яса.

Парування та опорос

У перший раз самку злучають, коли їй виповнюється 6 місяців (вага – не менше 50 кг). Кнур повинен бути на пару місяців старшим. Злучка із занадто великим кабаном (вагою понад центнер) для молодої свинки небажана, оскільки може призвести до травм.

Самка приходить в охоту з інтервалом у 17-22 дні. У момент, коли тварина готова до запліднення, свиноматка підпускає до себе кнура і спокійно стоїть під час покриття.

Вагітність триває 110-130 днів. У перший опорос у в’єтнамської свині може народитися всього 6-7 малюків, що вважається нормою. У наступні пологи кількість поросят збільшиться.

Пологи у в’єтнамської вислобрюхої свині проходять протягом 2-6 годин. Малюки народжуються з інтервалом у 20-40 хвилин, вони мають відкриті очі, гострі зубки. Майже миттєво після народження вже намагаються встати на ніжки та вирушають шукати соски.

Азіатські свиноматки характеризуються відсутністю агресивності до потомства і господаря, що полегшує догляд за породіллею.

Догляд за новонародженими поросятами та свиноматкою

Догляд за малюками, що з’явилися на світ, полягає в прибиранні слизу з тільця, очищенні носа, вух і очей. Якщо пуповина не порвалася сама під час пологів, її обривають на відстані 5 см від животика поросяти, кінчик канатика занурюють у розчин йоду або зеленку.

Після того як усі дитинчата народяться, їх підсаджують до вимені матері. Найменших і найслабших поміщають до передніх молочних сосків. Якщо свиня тривожиться і не дає потомству торкатися сосок, перевіряють рот малюків – у поросят можуть рости гострі ікла, які ранять ніжне вим’я. Ці зуби є рудиментами, їх можна видалити кусачками.

Вислобрюха свиня годує потомство близько 5-6 тижнів. У цей час важливо забезпечити її рясним і повноцінним харчуванням. Благотворно на утворенні молока позначається годування соковитими овочами (кабачки, гарбуз, буряк) і молочними продуктами.

Хвороби в’єтнамських свиней

Вислобрюхі свині відрізняються міцним імунітетом, але схильні до впливу вірусів.

Невиліковні інфекційні хвороби (африканська чума свиней, хвороба Ауескі, вірусний гастроентерит) вимагають повного знищення поголів’я і встановлення карантину. Можна вберегти тварин від зараження, дотримуючись рекомендованих ветеринарних вимог щодо утримання худоби та вакцинуючи поросят у ранньому віці.

Сальмонельоз і бешиха виліковні, але заразні. Лікування проводять за допомогою антибіотиків за схемою, рекомендованою фахівцем. Забій тварини на м’ясо дозволений через 14 днів після проведення лікування.

Свинки схильні до зараження глистами (аскаридоз, трихінельоз) і нашкірними паразитами (воші, короста). Для профілактики поголів’я пропоюють протиглистовими препаратами кожні 4-6 місяців.

У якому віці раціонально різати свиню

Особливість росту в’єтнамських свиней полягає у швидкому осалюванні туші після 6 місяців. У однорічному віці сало може становити до чверті ваги. Сало вислобрюхих тварин відрізняється ніжністю, але якщо стоїть завдання отримати пісну тушу, забій в’єтнамських поросят проводять у 5-6-місячному віці. Вага потрошеної туші становить близько 30 кг, шар сала – не більше 1,5 см.

Переваги та недоліки

До головних плюсів породи свиней в’єтнамська вислобрюха належать:

• скоростиглість і багатоплідні опороси;
• міцний імунітет;
• доброзичливий характер;
• невибагливість у годуванні та здатність рости на дешевому рослинному кормі;
• смачне м’ясо та сало.

Недоліком вважається раннє осалювання туші в процесі відгодівлі.

З урахуванням особливостей породи в’єтнамських свиней рекомендується вирощувати в невеликих господарствах для отримання м’яса для особистих потреб. Різновид невимогливий у догляді та харчуванні, але важливо уважно вибирати племінних поросят під час купівлі, щоб придбати здорових чистокровних свинок.

Постійні запитання про в’єтнамські свині в 2023-му році?

Хочете дізнаватися про нові матеріали першими? Підпишіться на нашу сторінку “Все про життя в селі | Village-Life.biz” у Facebook та Telegram і надихайтеся щодня!