Практично кожен садівник, напевно, стикався з жуками-пожежниками. Ці комахи досить широко поширені чи не повсюдно. У дитинстві ми називали таких жуків “кровососами” через їхнє червоно-помаранчеве черевце, яке, як нам здавалося, стало таким від вживання в їжу крові.
Таких комах ми побоювалися і нерідко цілеспрямовано давили. Коли виросла і стала садівником, мені стало цікаво дізнатися, як же, дійсно, називається цей чорно-помаранчевий жук, чи є він шкідником, нейтральний або ж корисний для саду? Про результати своїх пошуків розкажу в цій статті.
Жук-пожежник – зовнішній вигляд та основні особливості
Наукова назва такого жука м’якотілка (Cantharidae), і ці комахи є родичами жуків-клацалок, світлячків і деревоїдів. У різних країнах вони мають різні народні назви, десь їх називають “кожевники” або “солдатики” (як у нас називають клопів-солдатиків). У нашій країні їх найчастіше називають “жуки-пожежники”.
Зовнішність м’якотілки дуже впізнавана – вони мають чорні ноги, чорні крила і чорну голову з помаранчевою міткою. Вони мають м’яке і тонке тіло, близько 2-х сантиметрів завдовжки. Забарвлення черевця варіює від блідо-жовтого до яскраво-червоного, але зазвичай буває яскраво-помаранчевим. Вусики у жука довгі, ниткоподібні, складаються з окремих сегментів. На лапках у них є “кігтики”, завдяки чому вони можуть легко лазити.
Хоча класичний вигляд жука – чорні крила і помаранчеве черевце, насправді їхнє забарвлення може варіювати. Зустрічаються також коричнево-руді екземпляри або помаранчеві жуки з темним малюнком на спині, на зразок клопів-солдатиків.
Таке яскраве забарвлення жуки-пожежники мають невипадково.
Це попередження про те, що вони непридатні в їжу, адже м’якотілки захищають себе від інших хижих комах, комахоїдних птахів і тварин, виділяючи неприємні на смак і отруйні хімічні сполуки, зокрема, кантаридини.
Тривалість життя у м’якотілки невелика, вони починають спаровуватися у віці одного місяця. Після спарювання самка відкладе яйця в пухке затишне місце, наприклад, у листяний опад, трухляві пеньки, гниючі дошки тощо. Після цього самка і самець досить швидко гинуть.
Навесні можна знайти личинок жука-пожежника, які пересуваються в купах рослинного сміття або по пухкій землі в саду. Іноді через зовнішність личинки порівнюють із маленькими крокодильчиками, хоча вони нагадують гусениць, звужених з боку голови. Зазвичай вони темного кольору і вкриті помітними густими волосками, інколи можуть мати брудно-помаранчеві відмітини.
На початку літа личинки м’якотілки заляльковуються. У червні-липні вони вийдуть зі стану лялечки у вигляді дорослих жуків. У середині літа, приблизно в липні, у жуків-пожежників почнеться період спарювання. Дорослі комахи стають особливо активними в серпні-вересні, і саме в цей період садівники можуть помітити їх у дуже великій кількості.
Жуки-пожежники дуже активні, вони літають, перелітаючи від квітки до квітки, повзають по рослинах і спаровуються. Наприкінці осені з яєць вилупиться нове покоління жуків, і личинки будуть підшукувати місця для зимівлі.
Чим живиться жук-пожежник?
Личинки м’якотілок головним чином хижаки і живляться дрібними ґрунтовими тваринами, а також личинками і яйцями. Вони полюбляють маленькі гусениці, мікроскопічні личинки різних комах, жуки-листоїди, яйця коників і членистоногі з м’яким тілом. Вони не тільки полюють на свою здобич, а й мають позакишкове травлення (як у павуків). Тобто коли личинки знаходять жертву, то впорскують у неї травний сік, внаслідок чого тканини жертви розчиняються всередині і вони можуть висмоктати свій обід.
Дорослі жуки-пожежники живляться дуже різноманітно, хоча переважно вони все ж таки хижаки. Дорослих жуків можна часто зустріти на різних квітах, бо вони живляться пилком і нектаром. Але така їжа є доповненням до їхньої здобичі – дрібних комах.
Основний раціон жука-пожежника: попелиці, борошнисті червці, кліщі, маленькі гусениці, яйця комах, а також дрібні членистоногі та комахи з м’яким тілом, бо в них немає занадто потужних щелеп.
Свою здобич жук-пожежник вистежує на льоту, після чого приземляється поруч з нею або прямо на неї, потім прокушує жертву, впорскуючи отруту і свій травний сік. Під дією цієї речовини нутрощі жертви стають м’якими, і жук може їх випити.
До речі, є відомості, що жуків-пожежників можна використовувати для видворення тарганів з дому. Для цього радять запустити в будинок кілька м’якотілок, і незабаром можна буде спостерігати, як таргани залишають житло, можливо, побоюючись таких хижих сусідів.
Як залучити м’якотілок у сад?
Оскільки жуки-пожежники активно живляться попелицями, гусеницями, яйцями сарани, кліщами та іншими дрібними шкідниками, це дуже бажані гості в наших садах. Заохочувати присутність м’якотілок на ділянці досить легко.
Помічено, що жуки-пожежники віддають перевагу квітам представників сімейства Складноцвітих (Айстрових) і Парасолькових, а також деяким рослинам, що цвітуть гронами дрібних квіток, наприклад, молочаю.
Особливу перевагу вони віддають жовтозабарвленим суцвіттям (деревій, космос сірчаножовтий, фенхель, золотушник та інші). Запилення жуками, відоме як кантарофілія, зокрема здійснюється і за допомогою м’якотілок. Таким чином, для залучення жуків-пожежників у сад потрібно підібрати відповідні рослини, які цвістимуть протягом усього літнього сезону.
Крім того, в саду має бути джерело води, оскільки жуки-пожежники вибирають вологі місця проживання. Для життєвого циклу цих жуків (і багатьох інших корисних організмів) важливо, щоб навколо них був незайманий перекопуванням і розпушуванням замульчований ґрунт, оскільки саме такі місця личинки вибирають для заляльковування. Уникайте згрібання опалого листя і додавайте органічний матеріал на поверхню грядок у міру необхідності.
Чи є жуки-пожежники шкідливими?
Як ми вже дізналися, більшість м’якотілок є хижаками як у личинковій, так і у дорослій формі, але інколи личинки також можуть виявитися дрібними шкідниками, жуючи коріння трав, картоплі та селери. Існують випадки, коли м’якотілки в малій кількості з’їдали листя і пелюстки рослин. Але це трапляється дуже рідко і зазвичай їм достатньо їжі у вигляді комах. Оскільки жук-пожежник – універсальний хижак, він може також живитися корисними комахами, такими як личинки златоглазок.
Щодо небезпеки цих жуків для людей і тварин, то можна знайти різні думки. За деякими джерелами, вони не завдають шкоди людині або тваринам, оскільки у них немає здатності кусатися. Але можна знайти інформацію і про те, що жук-пожежник все ж таки може вкусити людину, і цей укус буде болючим, бо у них все ж є щелепи.
У будь-якому разі, м’якотілки не агресивні і ніколи не нападають самі, подібно до ос і бджіл, навіть якщо ви будете їх проганяти. Єдина ситуація, в якій м’якотілка теоретично може вкусити, якщо людина навмисно візьме жука в руки і стисне. Щоб уникнути цього, краще заздалегідь попередити дітей, щоб вони не робили подібних речей.
Таким чином, навіть якщо ви бачите жуків-пожежників у своєму саду навіть у дуже великій кількості, то ліпше просто залишити їх у спокої, знаючи, що, найімовірніше, ці комахи вам не зашкодять, а допоможуть запилити ваші квіти й овочі та, найголовніше, стануть вірними помічниками в боротьбі проти садових шкідників, зокрема, будуть основними винищувачами попелиці.