Наближається велике свято – Різдво Христове. Народ український, як народ від віків християнський, дуже урочисто святкував це свято. Різдво й Великдень – два найбільші свята, від яких і час рахувався. Люди, звичайно, казали: було це місяць перед Різдвом, або тиждень по Великодні. А крім того Різдво – це свято дітей: вони завжди дістають подарунки й рік-річно нетерпляче його очікують.
Крім того, на Різдво ходять по селі колядувати, у школі влаштовують ялинку, все це для дітей дуже цікаво. Більшовики насильно відібрали цю радість від людей і від дітей. Але, віримо, народ український приверне назад свою стародавню віру й свої, такі гарні й такі милі, звичаї.
Але найголовнішою й найважливішою точкою в часі Різдвяних Свят в Святий Вечір. І ось тут українське свято дуже залежить від наших господинь, як вони його улаштують.
Приготування Святвечора вимагає багато клопоту й праці, але їх не треба шкодувати. Святвечір буває раз на рік, це завжди велике родинне свято, й спомин про нього залишається на ціле життя й зігріває душу в найважчі хвилини життя.
Як же наші батьки й діди святкували Святвечір ?
Передовсім всюди в хаті й на подвір’ю – робився порядок.
Хата – справа жіноча, подвір’я – чоловіча.
- В хаті заздалегідь мастилося, підводилася піч, тинькувалося долівку. На подвір’ю зачищалося сміття, робилося порядок у повітках, та хлівах.
- Худобі добре стелять і дають краще їсти. Різдвяна ніч свята й для худоби: переказ оповідає, що Христос народився в яслях, у повітці, а воли огрівали його своїм диханням. Наші люди казали, що в цю ніч тварина говорить між собою…
- В самий Святвечір господині обіду не готували: родина постилася аж до вечора або перекусять будь-чим. Вся увага була коло приготування страв на Святувечерю.
Що ж варили?
- Передвсім добрий пісний борщ, а в ньому маленькі вушка з грибів та з підсмаженою цибулькою.
- Далі була риба солена з хріном, бурачками, а де мали став чи річку, там смажили свіжу рибу.
- Подавали з картоплею, капустою їй огірками.
- Де не було риби, варили вареники з капустою або бараболею, голубці, а також смажили млинці.
- Потім ішла найсмачніша страва для дітей – кутя та узвар. Українська кутя готується з пшениці, яку перед варенням треба на цілу добу намочити водою, щоб розм’якла. До куті – сита, себто розведений водою мед (або цукор), а також тертий мак.
- По куті їдять узвар, що готується із сушеної садовини. Для більшого смаку додасться свіжих яблук чи грушок.
Як же відбувалася Святавечеря?
Дуже урочисто:
- Передовсім на стіл (і під столом) стелеться сіно, а зверху накривається біла скатертина. Сіно в пам’ять того, що Христос народився в яслях на сіні. Біла скатертина білі пелени, в які завинула новонародженого Ісуса Мати Божа Пречиста Марія.
- На покуті кладуть сніп жита, щоби в Новому році „родилося жито, пшениця й усяка пашниця“.
- На стіл ставиться замісць лямпи „трійця“, себто шандали на три воскові свічки.
- До вечері все приправляється так, щоби не треба було увесь час бігати, крутитися.
Нарешті, стіл готовий. Все приправлено. Тоді чекають, аж з’явиться на небі перша вечірня зоря. Діти пильно дивляться у вікно або вибігають на двір. Вони особливо нетерпеливляться. Аж, нарешті, зоря зійшла. Вечеря починається:
- Передовсім відбувається спільна молитва, читається„Отче наш” та інші молитви.
- До столу засідає вся родина й челядь.
- На столі їжа, а між нею на тарілках, для прикраси, яблука, горіхи, медівники.
- По вечері співають за столом колядки й щедрівки.
- Малі діти (внуки) несуть вечерю дідові й бабі чи іншим родичам, як вони мешкають окремо. За це дістають від них різдвяних гостинців.
Під час Святої Вечері чи по ній можуть прийти колядники, для них треба чогось приготувати: яблук, горіхів, пиріжків або трохи грошей.
По містах в Україні, ще за старих часів, був звичай влаштовувати для дітей „ялинку“. Це звичай не наш – німецький, але гарний. Ялинка особливо подобається дітям.
Ялинка може бути велика – від долівки аж до стелі, якщо є досить забавок, цукерок та свічок, щоб можна було її усю прикрасити.
А може бути й маленька, щоб поставити на столі. Аби була лише блискуча й гарненька. Ялинку треба приправляти потайки від дітей, бо ж Її приносить чемним дітям Святий Миколай”.
Гарні українські колядки
По всьому світі стала новина
Ой, видить Бог
Дома, Дома бідная вдова
Читайте також: Коляда, що змінилася разом із часом: які колядки співали наші предки?
Добрий вечір тобі
На Орданській річці
А в Куцівці церкву будують
Ой за горою, ой за зеленою
Нова радість стала
Читайте також: Золота дванадцятка: рецепти для символічного меню на Різдво
Ой, у полі при дорозі
Ой, Сивая тай зозулечка
Ой, в єрусалимі рано задзвонили
Через поле широкиє
Небо і земля
Дивная новина
Висновок
Гарні українські колядки є важливою частиною нашої культурної спадщини. Вони не лише додають святкового настрою, але й зберігають історію та традиції нашого народу. Незалежно від віку, кожен може знайти колядку, яка йому до вподоби. Вони є символом єднання, любові та радості, які ми ділимо під час святкування Різдва. Завдяки гарним українським колядкам, ми можемо передати ці цінності майбутнім поколінням. Залишаймося вірними нашим традиціям, співаючи гарні українські колядки.
Найголовніше в нашому Telegram - для тих, хто поспішає