Місто, поселення та село, селище міського типу та сільського типу – у чому різниця? У світі межі між цими визначеннями дещо розмиті. Якщо раніше хутір означав маленьке селище, що складається з одного або кількох будинків, то зараз це цілком може бути населеним пунктом із кількістю жителів до тисячі осіб, з наявністю школи, церкви, медпункту та іншої інфраструктури. І все ж таки розглянемо ці визначення докладніше.
Село
Село – це тип населеного пункту України. У дореволюційні часи важливою відмінністю від поселення була наявність церкви, приходу. Це було не просто духовним центром, а й місцем, де велася метрична книга, тобто документ, який офіційно реєструє акти громадянського стану (народження, укладення шлюбу та смерть).
Село – це велике селянське селище, господарський та адміністративний центр для прилеглих сіл (у дореволюційній Україні обов’язковою приналежністю такого селища була також церква).
Після 1917 року головним елементом стають сільради. Вони беруть всі адміністративні функції.
У селах розміщувалися підприємства, що переробляють продукцію, вироблену в сільській місцевості, наприклад, тартак або млин. Там розташовувалися фельдшерські пункти.
Село ж складалося з кількох домогосподарств і жодної інфраструктури не мало. У словнику Даля поселення так і позначене, як поселення, яке не має церкви.
За старих часів вважали: поселення без церкви, хоч би яке воно велике не було, — поселення, з церквою — село.
Таким чином, можна підсумувати: «Поселення і село, в чому головна відмінність?»
Село – населений пункт із великою кількістю дворів та мешканців. До нього примикали жителі віддалених та відокремлених сіл, бо саме у селі вони могли знайти всю необхідну інфраструктуру: церкву, лікарню, ринок, млин, лісопилку тощо.
Селище міського типу
На теренах СРСР з’являється новий тип населених пунктів – це селище міського типу та сільського типу. Слово селище – більш сучасне, тепер можна назвати практично будь-який невеликий населений пункт. Залежно від зайнятості людей у тій чи іншій сфері, селище може бути міського типу та сільського типу. Жителі селища міського типу зайняті не лише у сфері сільського господарства, а й у тій самій переробній промисловості, наприклад, працюють на заводах чи фабриках. Їхній спосіб життя мало відрізняється від міського. Такі поселення можуть утворитися навколо якогось підприємства, біля військової частини, шахти, джерела мінеральних вод. Населення селища сільського типу безпосередньо пов’язане з аграрною чи промисловою галуззю. Вони вирощують кабачки чи моркву, розводять курей чи корів, займаються промисловим полюванням у лісі, виловом риби, збиранням ягід чи кедрових шишок.
Отже, селище та село, то в чому ж різниця? Крім виду зайнятості населення поселення від селища відрізняє кількість жителів. До 1000 осіб – село, до 30 000 – селище, понад 30 000 – місто. Якщо кількість жителів того чи іншого населеного пункту прибуває, можна претендувати зміну статусу.
Ще однією важливою ознакою є наявність розвиненої інфраструктури у селищі. Населений пункт не може називатися «селищем», якщо в ньому відсутня школа, поліклініка, пологовий будинок, перукарні та магазини у достатній кількості, розважальні та спортивні центри.
Після появи селищ міського типу між селом та селом різниця стирається. І те, й інше йде на другий план, а СМТ стає повноцінним адміністративним центром.
Поселення
Найпростіше визначення: поселення – це повна протилежність місту.
Місто – це адміністративний, промисловий, торговий та культурний центр району, області, округу. Чим відрізняється місто від села? У місті все підпорядковане зручності проживання у ньому великої кількості людей. Він характеризується багатоповерховими будинками, торговими центрами, мережами громадського харчування, великими компаніями, виробництвами, активним рухом широкими вулицями, розважальними комплексами. Все це для того, щоб упорядкувати велике скупчення людей. Щоб у загальному потоці кожен міг мати якийсь житловий простір, їсти, вчитися, працювати і розважатися. Наявність особливих можливостей у сфері освіти, науки та культури робить місто особливим центром розвитку мистецтва та технічних досягнень.
Поселення – це сільське поселення, в якому існує пара десятків будинків. І перша відмінність від міста – це, звісно, розміри. Спочатку, поселення – це селянське селище, на розчищених від лісових заростей землях. Колись мешканці села були зайняті виключно сільським господарством. У XXI столітті вже не можна однозначно оцінити сферу зайнятості. Звичайно, і зараз у селі люди часто задіяні у сфері сільського господарства, але вже не рідко можна зустріти фахівців із галузі IT, наприклад, які розкуштували віддалену роботу.
На сьогоднішній день поселення дуже відрізняються один від одного. В одних поселеннях життя ледве теплиться. Інші формуються у громади з потужним культурним та духовним центром. По-третє, ідеальні умови для відокремленого, самотнього та споглядального життя. Низька щільність населення породжує ідеальні умови для тих, хто прагне спокою та самодостатності.
Можна сказати точно, сучасне село цілком може не поступатися місту за рівнем побутового комфорту. Історії про туалет на вулиці та відсутність електрики вже йдуть у минуле. Принаймні, сільський житель має можливість придбати всі сучасні блага цивілізації і якщо він цього не робить, найчастіше, це його вибір. Але сільська місцевість часто сильно поступається місту за розвиненістю інфраструктури. Не в кожному селі є лікарня, стоматологія, школа, кінотеатр, салон краси та ресторан. Зазвичай немає різноманітних магазинів. Щось необхідне ви, звичайно, купите, але іноді навіть за одягом та книгами вже потрібно вибиратися до міста. Не завжди дорога перебуває у хорошому стані, а тротуари для перехожих найчастіше просто відсутні.
Село – це для тих, кому потрібні не бари, атракціони, фітнес-клуби та вишукані ресторанні страви, а для тих, хто цінує посиденьки біля вогнища, пробіжки лісом, овочі з грядки та споглядання незайманої природи.
Ще однією відмінністю міста та села є манера спілкування людей між собою. У місті часто ні до кого немає справи, там легко загубитися. У селі люди простіше зближуються і зазвичай знають один про одного все або майже все знають. З одного боку, це трохи неприємно, це є якесь порушення особистих кордонів. З іншого боку, якщо у людини трапляється біда – вона не самотня. І іноді це справжнє рятувальне коло.
