Турлучні будинки аж до 70-х років ХХ століття мали широке поширення на Кубані, Нижній Волзі, Дону і Північному Кавказі. Вони пристосовані виключно для південних районів із помірним кліматом і без сильних холодів. Людям, які прагнуть набути нових знань, буде цікаво дізнатися, що собою являє турлук, і з чого виготовлений, яка відмінність між ним і саманом. Крім того, потрібно розібратися, чим покривалися турлучні хати, у чому їхні переваги та недоліки. З’ясувавши ці моменти, можна ознайомитися вже з технікою спорудження стін своїми руками, з покроковою технологією.
Що це таке турлучний будинок?
Сам термін “турлучний будинок” історично з’явився на Кубані, і поза межами цього регіону маловідомий. Тільки не треба вважати, що це не більше ніж ще одна дивина. Аналогічні споруди насправді будувалися і будуються і в інших місцях. Таке житло стало практикуватися замість класичних хат, хат та інших прототипів внаслідок звичайної нестачі будівельного лісу. Цікаво, що сучасні експерти його класифікують як прототип каркасного типу будівель.
Вся відмінність лише в тому, що турлук являє собою будову із зовсім інших матеріалів.
Ні про які готові домокомплекти в колишній час, зрозуміло, не могло бути й мови. Оскільки подібний будинок мав місце в той час, коли навіть до парової машини залишалися багато століть.
Найменування цих будівель з’явилося завдяки тюркському слову “турлук”. Воно означає “тин, обмазаний глиною“. Якщо використовувати сучасну термінологію, турлук являє собою каркасну конструкцію на незаглибленому фундаменті. Це у козаків. Черкеси, кабардинці та інші народи Північного Кавказу зводили турлучні будинки зовсім без фундаменту: підлогою слугувала утрамбована земля, а стелю і саму покрівлю було зроблено з соломи та очерету.
Спочатку споруду будували на легкому, виготовленому плетінням каркасі – споруду з гілок дерева обмазували глиною, змішаною з соломою, іноді з гноєм. Однак поступово житло поліпшувалося, а доступність міцного дерева збільшувалася. З нього й почали виконувати турлучні каркаси. Зрозуміло, споруди одразу ж стали надійнішими, ніж колишні втілення. Налагодженість конструкції була такою високою, що вона інтенсивно практикувалася в сільських будівельних роботах постійно аж до 70-х років ХХ століття.
Подібні конструкції будували і вздовж узбережжя Азовського моря, і на Дону. Вони зводилися навіть у населених пунктах, що мають статус міста.
Переваги та недоліки
Даючи характеристику турлучному будинку, необхідно звернути увагу на його плюси і мінуси.
Почнемо з переваг:
- чудове заощадження енергії – в природно-кліматичних умовах Кубані навіть відносно міцні морози не страшні;
- розумні витрати – застосовуються загальнодоступні матеріали, які практично є відходами;
- відсутність штучних компонентів;
- простота оформлення в будь-якому на вибір напрямку за допомогою кріплення відповідних оздоблювальних матеріалів;
- збереження чудового локального клімату в зимовий час виключно при постійному прогріванні;
- хороша шумоізоляція, в тому числі і біля залізниці;
- вбирання глиною вологи при вологій погоді і віддача її при спеці – іншими словами, кліматичні системи і зволожувачі навколишнього повітря не потрібні.
Мінуси:
- висока вартість ремонту підлоги, фундаменту, стін і стелі;
- технічні складнощі та невеликі можливості таких ремонтних робіт;
- холодна, майже завжди продувна підлога;
- труднощі з електропроводкою;
- можливість монтажу радіаторів виключно на підлогу, але не на стіни;
- неможливість застосовувати навісні предмети меблів;
- проблеми з кріпленням дверної та віконної конструкцій;
- невелика міцність;
- швидке руйнування без постійного обігріву в зимовий час.
Чим турлук відрізняється від саману?
Для турлука насамперед зводять каркас: для кожної стінки зв’язують 2 паралельні решітки з рейок, гілок, наповнюють простір соломою або очеретом, а потім покривають глиною. Для формування затишку та естетичного комфорту здійснюють побілку стін. Хату встановлювали на незаглиблений фундамент із вбитих кілків, кутових каменів тощо.
Методи і техніка, що застосовуються в будівництві будинку з саману, мають суттєві відмінності з турлучним будівництвом. Різниця в тому, що в цьому способі вже практикуються глиняні блоки, які укладаються за технологією кладки з цегли. Саманний блок містить у собі глину, солому, пісок і воду. Часом у цей матеріал домішують землю. Внаслідок чого виходить досить міцний блок, рівень теплової ізоляції якого значно перевершує рівень теплової ізоляції стандартної вапняно-піщаної цегли.
При будівництві з саману каркас не потрібен. Саман перемішується і формується ручним способом. В українських селах у минулому столітті будь-який такий будинок зводили всім поселенням. До того ж справлялися досить швидко, за одне літо. І вже восени господар житла справляв переїзд у новий будинок.
Такі споруди і до теперішнього часу стоять, при цьому перебувають у чудовому стані.
Турлучні будинки: технологія будівництва
Технологія зведення турлучного будинку являє собою установку каркаса, в який шар за шаром поміщається суміш піску, глини і вапна. В українських селах уже багато десятиліть стоять подібні споруди. І вони чудово збереглися, зрозуміло за умови відповідного догляду за будинком.
Будівництво турлучного будинку, як і будь-якої іншої споруди, здійснюється в певній послідовності. Розчищення і розрівнювання будівельного майданчика потрібні обов’язково, як і при будь-яких будівельних роботах. Але спеціалізована техніка не потрібна – це очевидний позитивний момент. На будівельному майданчику по кутах копають виїмки під стовпи. Замість стовпів у минулі часи практикували кілки, тільки в наш час це неприпустимо.
Товщина кілків має бути 3-5 сантиметрів. Довжина доходить до 4 метрів. Внаслідок чого стіни висотою до 3 метрів виготовити вийде без будь-яких складнощів. Однак про спорудження навіть легковажного горища потрібно буде забути.
Необхідно вирити дренажну канаву і замінити звичайну землю на пісок – у такому разі пошкодження водою стане менш імовірним. На жаль, у подібному виконанні говорити про міцність фундаменту не варто.
Читайте також: Ефективне управління стічними водами на дачі: септик для приватного будинку
Тин може бути зроблений з ліщинових або вербових прутів. Самі прути ретельно вимочують для найбільшої пластичності.
Вибір вертикального або горизонтального способу плетіння обумовлюється особистим комфортом. Покрівлю, як правило, виготовляють на основі щита з цих же прутків.
Обплітати слід від товстого кінця прутка до тонкого кінця. У процесі роботи з тином цей напрямок змінюють. Вікна і двері також потрібно плести. Покрівлю прив’язують до стін на лико або мотузку. Для зимового періоду необхідна зовнішня стіна із засипанням порожнини.
У наші дні подібні будинки, як правило, захищають від зовнішніх чинників вентильованими фасадами з сайдингу (пластмаса або метал), штукатурять під фарбування, обкладають цеглою, проводять утеплення піноплексом. Усередині покривають ґрунтом і наносять штукатурний розчин або зашивають гіпсокартоном.
Про те, що таке турлук, дивіться далі.