Бентамки - це не одна порода, а загальна назва карликових курей. Їх ділять на дві групи. Перша - справжні карликові породи, які не мають великих родичів: сібрайт, нанкін, пекінська бентамка, японська шабо, пероногий бентам, голландська карликова. Друга - карликові форми звичайних порід (віандота, леггорна, плімутрока та багатьох інших): це зменшені копії великих курей, у кілька разів легші за них. Точна маса залежить від породи, статі, віку й прийнятого стандарту: нанкін, наприклад, за даними американської організації Livestock Conservancy важить близько 680 г (півень) і 620 г (курка). Яйця в бентамок дрібні, а багато з них - чудові квочки.
Тримати бентамок можна у звичайному домашньому господарстві.
М’яса з них мало, а несучість залежить від породи і лінії: у сібрайта 50-80 дрібних яєць на рік, у нанкіна, за різними джерелами, 80-100 або 120-140. Зате багато бентамок дбайливо доглядають за своїм потомством.
Розведення курей-бентамок - справа радше для душі, ніж для прибутку: на м’ясо і яйця вигідніші великі породи. Зате бентамки їдять мало і потребують менше місця.
Походження курей-бентамок
Назва «бентамка» походить від порту Бантам (нині Бантен) на острові Ява в Індонезії: звідти, за переказами, моряки привозили до Європи дрібних курей. В англійській мові слово відоме щонайменше з 1749 року, а згодом бентамками стали називати будь-яких карликових курей.
Це домашні кури, а не дикі птахи. Справжні карликові породи виведені в різних країнах: нанкін походить з Південно-Східної Азії, шабо - з Японії, пекінську бентамку завезли до Англії з Китаю в середині XIX століття, а сібрайта вивів в Англії сер Джон Себрайт понад 200 років тому.
Витривалість і плодючість у різних бентамок різні: нанкіни вважаються витривалими і добрими квочками, а сібрайти складні в розведенні.
Хворіють бентамки на ті самі хвороби, що й великі кури, тож щеплення (за схемою, яку радить ветеринар), чиста підстилка і карантин для нових птахів потрібні їм так само.
Бентамки жваві й сміливі, а квочка затято захищає виводок. Проте маленька курка - легка здобич для яструба чи шуліки, тож вигул краще накрити сіткою. З великими курми бентамок тримати можна, але стежте, щоб ті не відганяли їх від годівниці, поїлки й сідала.
Добрі квочки серед бентамок охоче висиджують чужі яйця: під нанкінів здавна підкладають навіть яйця фазанів, перепелів і куріпок. Як підсадити квочці курчат, читайте в статті як привчити квочку до курчат.
У народі крихітних, барвисто забарвлених півників і курочок бентамок часто називають «корольками».
Характеристика курей-бентамок
- Вага залежить від породи, статі, віку й стандарту: нанкін важить близько 680 г (півень) і 620 г (курка), шабо - близько 740 г і 620 г (дані Livestock Conservancy), карликовий віандот за американськими стандартами - 740-850 г і 680-740 г.
- Кількість яєць залежить від породи і лінії: у сібрайта 50-80 на рік (дані британського фонду рідкісних порід RBST), у нанкіна - близько 80-100 за Livestock Conservancy або 120-140 залежно від лінії за RBST.
- Яйця дрібні: за даними Університету Мен (США), три яйця бентамки відповідають двом великим яйцям звичайної породи.
- Нестися нанкіни починають приблизно з 24 тижнів (близько 6 місяців).
Опис
Бентамка - не окрема порода, а збірна назва карликових курей різного походження: як наголошує Каліфорнійський університет у Девісі, слово «бентамка» означає розмір, а не назву породи.
Скільки яєць несе бентамка, залежить від породи і лінії: сібрайт - 50-80 на рік, нанкін - 80-100 за Livestock Conservancy або 120-140 за RBST. Яйця дрібні: Університет Мен наводить орієнтир, що три яйця бентамки відповідають двом великим яйцям звичайної породи, а якщо в рецепті вказано масу яєць, зважте їх без шкаралупи.
Колір шкіри й ніг і форма гребеня в кожної породи свої: у нанкіна, наприклад, ноги блакитні, а в пероногого бентама вкриті довгим пір’ям.
Яскраве оперення відрізняється у різних порід.
Різновиди курей-бентамок
Нанкін, пероногий, пекінський, сібрайт і шабо з цього списку - справжні карликові породи: великих родичів у них немає (так їх класифікує Клуб птахівників Великої Британії). Голландські білочубі, падуанські, гамбурзькі кури і фенікси - породи звичайного розміру, а бентамки - їхні зменшені копії.
Нанкінський
Одна з найстаріших справжніх карликових порід, родом з Південно-Східної Азії. Походження назви пояснюють по-різному: Livestock Conservancy пов’язує її з китайським містом Нанкін, а Клуб птахівників Великої Британії і фонд RBST - з кольором жовтої нанкової тканини, схожим на оперення курок. Кури палеві, світло-каштанові, з чорними кінчиками хвостового пір’я, півні темніші, насичено-помаранчеві, з чорним хвостом і чорними маховими перами. Ноги блакитні. Півень важить близько 680 г, курка 620 г. Оцінки несучості різняться: Livestock Conservancy наводить близько 80-100 дрібних кремово-білих яєць на рік, RBST - 120-140 залежно від лінії, тож продуктивність конкретного поголів’я уточнюйте в заводчика. Нанкіни вважаються чудовими квочками.
Пероногий
Справжня карликова порода з ногами, густо вкритими довгим пір’ям. Таким курям потрібен сухий вигул: за даними Livestock Conservancy, сирості вони не люблять, на твердому ґрунті чи у високій траві пір’я на ногах псується, а сідала їм роблять низькими.
Пекінський
Одна з найпопулярніших бентамок і справжня карликова порода. До Англії її завезли з Пекіна в середині XIX століття, звідси й назва; з великими кохінхінами вона, за даними Клубу птахівників Великої Британії, не споріднена. Через те, що зовні пекінці нагадують кохінхінок, у породи існує друга назва - кохінхінський бентам.
Голландський білочубий
Дуже красивий різновид бентамок - голландський білочубий. Як видно з назви, кури мають білий чубчик на голові - при чорному оперенні вони виглядають дуже яскраво. Це карликова форма чубатої породи звичайного розміру (у Британії її називають польською). Не плутайте її з голландською бентамкою - справжньою карликовою породою без чуба.
Зовнішній вигляд голландок дуже яскравий і незвичайний:
- основне оперення чорне з металевим блиском;
- білий розлогий чубчик на голові;
- темний або навіть чорний дзьоб;
- червоний гребінець, часто прихований під чубом; сірі ноги без пір’я.
Але пишний чубчик має і зворотний бік.
За даними Livestock Conservancy, пір’я чуба може спадати на очі й заступати огляд, тож чубаті кури легше стають здобиччю хижих птахів, а в негоду мокрий чуб переохолоджує птаха і може обмерзати. Тримайте таких курей у сухому провітрюваному курнику, вигул накрийте сіткою і регулярно оглядайте очі та пір’я на голові.
Рекомендуємо прочитати: Міцні та компактні кури породи плімутрок, які швидко ростуть
Падуанський
Падуанські кури - чубата порода звичайного розміру з пишним чубом і бородою, а бентамки - її карликова форма. Серед забарвлень є такі:
- сріблясте: сріблясто-біле перо з вузькою чорною облямівкою;
- золотисте з чорною облямівкою пера.
За італійським стандартом породи (Федерація італійських птахівничих асоціацій, FIAV) облямівка має бути рівною і якомога вужчою, а облямівка у формі півмісяця - серйозна вада, а не прикраса.
Сібрайт
Сібрайт - справжня карликова порода, яку сер Джон Себрайт вивів в Англії понад 200 років тому з нанкінів та інших дрібних курей. Порода рідкісна: британський Фонд збереження рідкісних порід (RBST) відносить її до пріоритетних. Розводити сібрайтів складно: після двох століть близькоспорідненого розведення заплідненість яєць погана, курчата перші тижні делікатні, і смертність серед них буває високою. Несуть сібрайти 50-80 дрібних білих яєць на рік.
Півні Сібрайта «курячопері»: у них немає вигнутих косиць у хвості, оперення таке саме, як у курок.
Забарвлення Сібрайта дуже красиве, їх існує два основних види:
- золотий на гнідому або світло-золотистому з чорною облямівкою пера;
- срібний на сріблясто-білому з чорною облямівкою пера.
Гамбурзький чорний
Чорне переливчасте оперення поєднується з яскраво-червоним трояндоподібним гребенем і сірими або сіро-блакитними ногами (за описом Livestock Conservancy). Незважаючи на назву, серед гамбурзьких курей бувають і білосніжні.
Квочками гамбурзькі кури не стають, тож для виведення курчат знадобиться квочка іншої породи або інкубатор. За Livestock Conservancy, молодняк, поки не почне нестися, буває делікатним, а дорослі птахи доволі витривалі.
Шабо (японський)
Шабо, або японська бентамка, - справжня карликова порода. Подібних курей, за даними Livestock Conservancy, зображували в японському мистецтві й вишивках уже з XVII століття, а їхні предки, імовірно, походять з Південно-Східної Азії. Японські птахівники вивели з них курей з високо піднятим хвостом. У шабо немає певного забарвлення, але кури мають характерні карликові розміри, пропорції та форми, властиві бентамкам.
У шабо найкоротші ноги серед усіх порід курей: так зазначає Клуб птахівників Великої Британії. Але з коротконогістю пов’язаний летальний ген, тому однорідного потомства шабо не дають: за даними Livestock Conservancy, частина курчат вилуплюється довгоногими, а частина гине ще в яйці.
Фенікс
Фенікс - не японська, а німецька порода: її вивів у Німеччині Гуго дю Руа від японських довгохвостих курей онагадорі. У стандарті США фенікса визнано з 1965 року.
Курки забарвлені скромніше за півнів. Півень фенікса схожий на казкову жар-птицю:
- чорні груди;
- червоно-золота шия і спинка;
- хвіст - зелений з явним металевим відливом.
Найпомітніша ознака півня фенікса - хвіст: за Livestock Conservancy, косиці зазвичай мають 0,6-1,5 м завдовжки. Фенікси линяють щороку або раз на два роки, тож хвіст у них не росте роками, на відміну від японських онагадорі: в онагадорі є ген, що не дає їм линяти щороку, і хвости японських садових курей сягали кількох метрів. Щоб виростити такий хвіст, півнів онагадорі особливо ретельно годують і утримують: хвіст підв’язують петлями з шовкових стрічок, а птахів часто тримають на сідалах.
Таким доглядом займаються лише колекціонери. В Японії онагадорі охороняються як особлива пам’ятка природи.
Феніксам такі умови не потрібні, але безклопотними їх не назвеш: Livestock Conservancy вважає породу вибагливою в догляді. Сідала для півнів роблять високими, щоб хвіст лишався чистим, а курчатам, поки росте хвіст, потрібно більше білка в кормі. Фенікси вміють літати.
Рекомендуємо прочитати: Міні-птахоферма: 4 етапи відкриття домашнього господарства
Фенікс - порода звичайного розміру, а бентамки фенікса - її карликова форма. Наведені Livestock Conservancy маса і несучість стосуються великої форми: півень важить близько 2,5 кг, курка 1,8 кг, несуть фенікси 52-126 дрібних або середніх кремуватих яєць на рік.
Чим відрізняються кури-бентамки від інших порід?
- Розмір. Бентамки в кілька разів менші за великих курей: Каліфорнійський університет у Девісі оцінює карликові форми в одну п’яту - одну чверть розміру великих птахів, Університет Мен - у 25-30% їхньої маси. Карликовий віандот, наприклад, за американськими стандартами (у переказі журналу Backyard Poultry) важить 680-850 г проти 2,9-3,9 кг у великого віандота.
- Декоративність. Багато бентамок мають яскраве контрастне оперення і жвавий характер, тож стають справжньою окрасою пташника.
- Голосистий спів. Бентамок можна розводити заради дзвінкого і музичного співу.
- Здоров’я. Особливого «бентамського» імунітету немає: щеплення, чиста підстилка й огляд нових птахів потрібні так само, як великим курям, а в деяких порід, як-от сібрайт, курчата делікатні.
- Виживання. Квочка-бентамка затято захищає курчат, але від хижаків малих птахів вбереже лише закритий сіткою вигул і надійний курник: безпеку має забезпечити господар.
- Материнський інстинкт. Багато бентамок, наприклад нанкіни, - відмінні квочки: майже невідлучно висиджують яйця і віддано виходжують потомство, тож їх використовують замість інкубатора, зокрема для яєць інших порід. Але через малий розмір під бентамку можна покласти менше яєць, ніж під велику курку.
- М’ясо і яйця. М’яса з бентамки мало, тож тримають її не на забій. Яйця звичайні курячі, лише дрібні.
Вирощування та утримання
Бентамок вирощують насамперед для краси, виставок і як квочок; на м’ясо і яйця вигідніші великі породи.
Через малий розмір бентамки з’їдають менше корму, але потребують такого самого повнораціонного корму за віком і призначенням, як великі кури, і постійного доступу до чистої води. Комахи, яких вони знаходять на вигулі, лише доповнюють раціон.
Витривалість, виводимість і вимоги до догляду залежать від породи: у сібрайтів розведення ускладнене, у шабо через ген коротконогості частина курчат гине ще в яйці, а пероногим бентамкам потрібен сухий вигул, на якому не псується пір’я ніг. У середньому півників і курочок вилуплюється приблизно порівну, але в окремому малому виводку співвідношення буває різним.
Під бентамку кладуть стільки яєць, скільки вона повністю вкриває собою: через малий розмір це помітно менше, ніж під велику курку, а великих яєць ще менше. Якщо яєць забагато, частина з них гірше прогрівається, і виводимість знижується. Курчата вилуплюються приблизно через 21 день від початку насиджування. Годуйте курчат з першого дня стартовим комбікормом: фахівці дорадчої служби Алабами (США) радять, щоб він був єдиним джерелом живлення, а пшоно, крупа чи подрібнене зерно - лише ласощами, бо в них замало білка, вітамінів і мінералів. Докладніше - у статті як правильно годувати курчат. Чиста вода має бути доступна постійно, а шукати корм самостійно курчат навчить квочка.
Буває, що бентамка починає насиджувати яйця сама в затишному місці. Спокійно знайдіть гніздо, не переслідуючи й не лякаючи квочку, і подбайте, щоб воно було захищене від хижаків і негоди. Поставте поруч корм і чисту воду: Продовольча і сільськогосподарська організація ООН (ФАО) радить тримати їх біля квочки, щоб вона була в кращому стані й рідше залишала яйця остигати. Огляньте квочку, чи немає на ній зовнішніх паразитів, і надалі регулярно перевіряйте її стан.
Якщо виявлена кладка дуже велика, залиште стільки яєць, скільки квочка повністю вкриває: надмірна кладка підвищує ризик переохолодження яєць і знижує виводимість.
Аналоги
Нерідко пишуть, що на бентамок схожі Нью-Гемпшир, Суссекс, Андалузька, Фавероль, але це кури звичайного розміру: фавероль, наприклад, важить 3,6 кг (півень) і 2,9 кг (курка), нью-гемпшир - 3,9 і 2,9 кг. Бентамками можуть бути лише їхні карликові форми.
Рекомендуємо прочитати: Які існують породи курей?
Підсумок
Бентамки - це карликові кури: справжні карликові породи (сібрайт, нанкін, пекінська, шабо, пероногий бентам) і зменшені копії великих порід. Вони легкі, займають мало місця, несуть дрібні яйця і часто бувають чудовими квочками, але для м’яса і великої кількості яєць краще обрати звичайні породи.
Придбати бентамку можна в спеціалізованому розпліднику або у колекціонерів.
Дякую.
На здоров’я