Індики породи “червоний бурбон” – це унікальні птахи, які відрізняються своєю красою, силою та витривалістю. Ця порода була виведена в 19 столітті в США і з того часу завоювала любов фермерів по всьому світу. Їх великі розміри, високоякісне м’ясо та здатність пристосуватися до різних умов утримання роблять їх відмінним вибором для комерційного вирощування. В наступних розділах ми детальніше розглянемо індики червоний бурбон: особливості цієї породи, їх характеристика, умови утримання та особливості годівлі.
Доки не були виведені більш продуктивні м’ясні породи, бурбонський червоний індик був на піку популярності. Нині, після досить тривалого спаду, чисельність його поступово зростає. Попри особливості розведення птахівникам він цікавий через унікальне оперення та високу якість м’яса.
Індики породи бурбон – походження
Місцем народження породи став штат Кентуккі (округ Бурбон), де наприкінці XIX століття проводилися роботи зі схрещування тускаварської бурої індички з палевою (бронзовою). Американська асоціація птахівників визнала її як нову 1909 року. Мета проведених заходів – поліпшення продуктивності та якісних показників старої породи.
Назву індик отримав за місцем походження та особливостями забарвлення оперення – кентуккійський червоний. Пізніше прийняли іншу назву – бурбон червоний.
Приблизно до середини ХХ століття бурбонські червоні займали важливе місце в м’ясному виробництві. Спад стався при комерційному впровадженні широкогрудої білої, що перевершує за багатьма показниками. На початку XXI століття інтерес до традиційних порід зріс, і червоні бурбони знову з’явилися в особистих і невеликих фермерських господарствах, зоопарках.
Індики червоний бурбон характеристика та опис
Візуально бурбонські червоні виглядають як великі птахи, тому що груди в них округлі, високі, спина пряма, тіло з добре розвиненою мускулатурою компактне, міцне, сидить на коротких лапах. Шия недовга, голова через відсутність оперення здається невеликою.
Буро-жовтий дзьоб стандартних розмірів, на кінчику загинається вниз. Очі, незалежно від статі, яскраво-карі. Лапи і плесна рожеві, з червонуватим відтінком, у молодих особин покриті лусочками темно-червоного кольору.
Відмітна особливість індиків цієї породи – густе пір’я червонувато-бурого кольору, яке дуже красиво виглядає на сонці. На пір’ї тулуба добре видно вузьку чорну облямівку. Махові та кермові пера білі, на кермових є характерна червонувата смужка, що проходить по краю кожного пера.
Самку можна відрізнити за забарвленням пір’я на грудях – на них є біла облямівка. Для самця характерне певне положення хвоста – він розташований перпендикулярно тулубу.
Зрілий самець, згідно зі стандартами, має важити 15 кг, самка – 8,2 кг, молодий індик – 10,4 кг, індичка – 6,3 кг. Але селекційних робіт із поліпшення породи тривалий час не проводилося, тому досягти такої ваги, як зазначають птахівники, практично неможливо. У середньому дорослий самець важить близько 7,5 кг, самка – близько 4,5 кг. Яйценосність – 50-100 яєць на рік, вага яйця – ≈80 г.
Особливості розведення індика червоний бурбон
Оскільки птах родом з Америки, де клімат теплий і сухий, то це позначається на умовах утримання бурбонських червоних індиків – вони погано переносять тривале перебування на холоді, протяги. Прогулянки в холодну пору краще дозувати, тоді проблем не буде.
Пташник, якщо зими холодні, необхідно утеплити, сідала і гнізда влаштовувати в найтеплішому місці і подалі від дверей. Сідал має бути стільки, щоб птах не тіснився і під час відпочинку йому було комфортно. Для збереження тепла і підтримки невисокого рівня вологості підлогу обов’язково застелити соломою, сіном.
Важлива умова для швидкого розвитку червоних бурбонів – наявність вигулу, де вони отримують додаткове харчування і можливість активно рухатися. Ті, хто тримав цю породу, зазначають, що швидкість росту значно вища, якщо птах активний і в раціоні є трава, зелень.
Хоча за характером вони спокійні, врівноважені, але на прогулянці люблять швидко бігати і здатні втекти далеко. Тому місце вигулу, якщо немає можливості контролювати, краще обгородити.
Також потрібно звернути увагу на те, що індички люблять гніздитися там, де їм захочеться, і часом це буде не зовсім зручне для господаря місце. Гнізда бажано облаштовувати заздалегідь, давши можливість звикнути до них. Якщо, все ж, самка сама знайшла місце для кладки, то краще не турбувати її і не переносити гніздо.
Птахівники одностайно сходяться на думці, що самки цієї породи ідеальні квочки. Вони готові не сходити з яєць цілодобово, дуже уважно стежать за пташенятами, довго водять їх за собою. Виживаність молодняка за такого ставлення і відсутності вогкості, протягів, майже 100%. Період інкубації триває 28 днів.
Якщо є проблема з висиджуванням яєць в іншої домашньої птиці, то індичка червоних бурбонів відмінно впорається з роллю квочки – висидить і свої, і чужі яйця.
У харчуванні птах невибагливий і їстиме разом із курми, але в більших обсягах. Незважаючи на невибагливість у їжі, потрібно стежити за раціоном, бо за великої кількості жирів індик може “впасти на ноги“.
Оскільки продуктивність червоних бурбонських індиків нижча, ніж у виведених на їх основі порід, то в промислових масштабах їх не вирощують. Розводять здебільшого з декоративною метою, для збереження генофонду та отримання м’яса певних смакових якостей:
- насичене за смаком,
- ароматне,
- але трохи жорсткіше,
- ніж у бройлерів.
Якщо стоїть мета швидко отримати багато якісного дієтичного м’яса, то краще завести кросів, якщо потрібна ідеальна квочка, то краще вибрати червону бурбонську.
Індики червоний бурбон характеристика – (Faq)
Щоб швидко отримати багато якісного дієтичного м’яса, варто вибрати породу індиків, яка відома своєю скоростиглістю, великою масою і життєздатністю. Наприклад, індики породи Біг-6 займають провідне місце в світі за кількістю м’яса
Найкращою породою індиків вважається Біг-62. В Україні найпоширенішою породою є біла широкогруда.
Індики люблять їсти зерно і зернові мікси (70%). Вони полюбляють пшеницю, ячмінь, гречку, горох, кукурудзу та інше
Кількість корму для індика залежить від його віку і породи. Наприклад, для індиків породи Біг-6 раціон може включати 150-250 г зернової дерті (ячмінь, кукурудза, овес), 100 г відвареної картоплі, 70 г проса і кукурудзи, 50 г м’ясних, рибних відходів, 50 г моркви, гарбуза, брукви, 45 г пшеничних висівок, 10 г товченої черепашки, 2 г кухонної солі.