Кури Доркінг: найкраща м’ясна порода

Однією з найкращих м’ясних порід курей вважається Доркінг. Саме ці кури змогли завоювати велику популярність серед вітчизняних фермерів, оскільки вони мають підвищену витривалість, а також швидко набирають потрібну вагу.

Кури породи Доркінг були виведені англійськими фермерами в результаті схрещування аборигенних особин з тими птахами, яких завезли до Британії римляни на початку I-го століття н.е.

Уперше ця порода курей була згадана давньоримським ученим Колумеллою під час правління Юлія Цезаря.

У своїй роботі він описував породу Доркінг, як птаха, що має велике і дещо квадратне тіло, з великою головою і невеликим гребінцем.

На території Великої Британії ця порода курей вперше з’явилася 1845 року на фермерській виставці недалеко від Доркінга. Тільки в 1874 році американським фахівцям вдалося офіційно визнати існування породи Доркінг.

Під час схрещування селекціонери хотіли в майбутньому створити породу, здатну швидко набирати масу тіла. Крім того, ця порода повинна з легкістю переносити неприємний англійський клімат, відомий підвищеною вологістю.

Для цих цілей було взято птахів-аборигенів, більш стійких до погодних умов Великої Британії. Саме їхні гени допомагають сучасним Доркінгам з легкістю виживати в будь-яких умовах. Що стосується курей, завезених із Римської Імперії, то вони могли швидко набирати вагу, але, на жаль, погано приживалися в незатишному кліматі.

Через кілька поколінь британцям все-таки вдалося створити ідеальну породу курей, яка згодом стала називатися Доркінг – за назвою однойменного містечка.

Опис породи Доркінг

Для Доркінгів, що мають яскраве оперення, характерні наступні екстер’єрні ознаки:

• Велика голова з широким і масивним чолом;
• Тонкий листоподібний або розовидний гребінь і у півнів, і у курей;
• Маленький дзьоб, який має невелике розширення біля своєї основи, і загнутий кінчик;
• Вушні мочки яскраво-червоного кольору з легким перламутровим відтінком біля слухового отвору;
• Короткі червоні сережки;
• Масивна і коротка шия;
• Широкі груди;
• Спина птаха трохи звужується до основи хвоста;
• Квадратний і широкий тулуб;
• Білі або світло-рожеві плюсни з п’ятьма рівними пальцями.

Варіанти забарвлення

Селекціонери вивели кілька варіантів кольорів цієї породи. Найчастіше зустрічаються білі, сріблясто-білі, строкато-блакитні, японські, золотисті та смугасті особини.

Птахи білого кольору мають ідеально чисте біле оперення. При цьому не допускаються навіть найменші відхилення в забарвленні породи.

Як правило, білі кури мають менший розмір за рахунок того, що не так сильно набирають масу. Що стосується відтворювальних якостей, то вони теж нижчі. Однак білі Доркінги вирізняються гармонійною статурою та високою якістю м’яса.

Сріблясто-сірі півні Доркінгів мають сріблясто-біле пір’я на шиї та спині. Крила у них такого ж кольору, але на них поперек проходить чорна смуга, що має легкий зеленуватий відтінок. Груди, нижня частина тулуба і хвіст – повністю чорного кольору.

Кури цього забарвлення характеризується сріблясто-сірими крилами і такою самою гривою з чорними смужками, що переходять у сріблясто-сіре оперення на спині птаха. Хвіст у курей має темно-сіре забарвлення із зовнішнього боку пір’я і повністю чорний із внутрішнього.

Строкаті Доркінги мають практично рівний строкато-блакитний колір. Причому таке забарвлення пір’я мають і кури, і півні. Форма гребеня у таких Доркінгів розовидна.

Японські Доркінги, виведені азіатськими фахівцями, мають жовте забарвлення. Однак на грудях, гомілці та хвості півнів є чорне пір’я. Кури мають сіре забарвлення.

Півні золотистих Доркінгів мають чорні груди, гомілку і хвіст. На шиї, спині та попереку чітко помітне червоне пір’я. У курок золотистих Доркінгів немає червоного пір’я. Замість нього спину вкриває світло-сіре пір’я, що має чорні плями.

Смугасті Доркінги характеризуються червоним оперенням з білими плямами, які відсутні на чорних гомілках і грудях. На цих частинах тіла у птахів помітний білястий крап.

Кури Доркінг – особливості

Головна мета кожного заводчика курей – максимальна продуктивність м’яса. Саме цим відрізняється порода Доркінг.

Кури цієї породи мають дуже масивне тіло, здатне з легкістю витримувати велику вагу м’язів. Крім цього, Доркінги відомі високою якістю м’яса, що має приємний і ніжний смак.

Також кури породи Доркінг мають гарну витривалість, що дозволяє їм легко переносити будь-який клімат. Саме з цієї причини Доркінгів часто заводять фермери, які живуть у несприятливих погодних умовах.

Багатьох фермерів радує швидке зростання курчат, що значно підвищує загальну продуктивність м’яса. Однак це можливо тільки за умови гарного харчування молодняка.

Кури Доркінг – утримання та вирощування

Відразу ж потрібно сказати, що фермерам-початківцям не варто заводити Доркінгів. Ця порода курей дуже вимоглива до умов утримання, а також потребує ретельного догляду. В іншому разі, всі птахи можуть загинути або будуть занадто повільно набирати масу.

Насамперед фермер має звертати увагу на стан батьківського стада – цим терміном називають сукупність дорослих курей і півнів. Усі яйця, які були знесені курми, відбираються на інкубацію.

Під час відбору яєць потрібно звертати увагу на стан дорослих курей. Зрозуміло, що слабкі та хворі птахи не зможуть дати витривале та велике потомство. Саме тому всіх хворих і слабких Доркінгів потрібно видаляти зі стада.

Оптимальним співвідношенням курей і півнів у батьківському стаді на момент початку кладки яєць – це 100 курей на один десяток півнів. Цю норму не варто знижувати або підвищувати, інакше в кладці буде присутня мала кількість запліднених яєць.

Приміщення, де мешкають кури, обов’язково має добре вентилюватися. Якщо приміщення буде щільно закритим, то кури можуть захворіти на різні інфекційні захворювання, які позначаться на стані кладки. Також причиною виникнення захворювань у Доркінгів може стати волога підстилка, тому її потрібно регулярно міняти.

Особливу роль в утриманні Доркінгів відіграє правильне харчування дорослих особин і молодняка. Воно обов’язково має бути збалансованим, інакше нестача того чи іншого елемента позначиться на здоров’ї птаха.

Під час кладки яєць Доркінгам необхідно давати корми, насичені вітамінами і мікроелементами, які зміцнюють шкаралупу яйця. Яйця з більш твердою шкаралупою легше висиджуються і не розчавлюються квочками.

Ще однією відомою породою курей, яку розводять для отримання м’яса, є породи Корніш. Дізнайтеся в чому їхні переваги!

Час від часу батьківське стадо потрібно вакцинувати. За 5 тижнів до кладки яєць проводиться вакцинація від пташиного енцефаліту. Це захворювання може стати причиною загибелі всього стада, тому до таких вакцин потрібно ставитися серйозно. Також рекомендується взяти аналіз на сальмонелу пуллорум і зробити щеплення від бронхіту.

У разі, якщо курка Доркінг захворіє, їй не варто давати антибіотики, тому що це позначиться на здоров’ї курчат. Її обов’язково потрібно ізолювати, щоб вона не заразила здорових особин.

Догляд за молодняком доркінгів

Фермер обов’язково має звертати увагу на стан курчат.

Найслабших, найхворіших і найменших потрібно відразу ж відбракувати, щоб у майбутньому вони не псували нове покоління Доркінгів. Особливо це стосується курчат, які мають короткий пух, криві ноги, перехрещений дзьоб, бліде забарвлення.

Для правильного росту кожного курчати необхідно дотримуватися правильного температурного режиму в курнику. Якщо курчатам жарко, то вони відходять від джерела тепла, якщо холодно, то навпаки. У разі, якщо температура в курнику оптимальна, молодняк тихо пищить, спокійно харчується і намагається роздивитися одне одного.

Щоб перевірити стан курчати можна скористатися звичайним термометром. Він вводиться всередину клоаки на пару хвилин. У здоровому стані температура тіла курчати становить 40 градусів, але в міру дорослішання цей показник змінюється.

Багато фермерів знають, що курчата Доркінгів дуже чутливі до зміни вологості в курнику. Саме вона може стати причиною їхньої загибелі, тому в приміщенні, де мешкає молодняк, потрібно повісити гігрометр, що визначає вологість повітря. Також можна постійно інспектувати підстилку: вона завжди має бути сухою і чистою.

За дорослим птахом Доркінга

Кожен птахівник повинен заздалегідь підготувати молодняк до статевої зрілості. Цей процес починається зі 105-го дня життя курчати.
Майбутня несучка повинна мати хорошу вагу, інакше її продуктивність істотно впаде. Навіть недобір маси в 5% може негативно позначитися на кількості знесених яєць за рік.

Це ж стосується надмірної ваги. Більші курочки починають швидше нестися, що призводить до виснаження організму Доркінга. Через можливий брак ваги або її надмірність птахівники проводять регулярні зважування Доркінгів, щоб зрозуміти, як швидко набирається маса тіла.

Ідеальним батьківським стадом вважається те стадо, де півники і курочки одночасно досягають статевого дозрівання. Після цього молодих доркінгів об’єднують в одному приміщенні. При цьому півників першими переводять у новий курник, оскільки вони дуже повільно звикають до зміни обстановки.

Ба більше, півні Доркінгів можуть втратити вагу, тому кількість корму потрібно збільшити на 10 г на одну особину. Якщо всі вказівки будуть дотримані, то власник отримає якісне батьківське стадо, що має високу продуктивність.

Кури Доркінг – Характеристики

Жива вага півнів Доркінг становить від 3,5 до 4,5 кг, а курок від 2,5 до 3,5 кг. У середньому кожна курка цієї породи може знести від 120 до 140 яєць за рік. При цьому середня маса кожного яйця, що має ідеально білу шкаралупу, ніколи не перевищує 66 г.

Куриці-насідки, як правило, добре справляються зі своїм завданням, оскільки в них добре розвинений материнський інстинкт. Саме тому у курчат значно підвищується виживаність.

Але фермеру потрібно бути уважним до умов утримання курчат, бо вони погано переносять підвищену вологість. Підвищена смертність серед молодняка може погіршити загальну річну продуктивність м’яса та яєць у власника батьківського стада.

Де купити в Україні?

Придбати можете ось тут.

Якщо у вас є і хочете прорекламувати напишіть нам в телеграм.

Аналоги курей доркінгів

Більш простими в утриманні є кури породи Кохінхін. Вони ідеально підійдуть для фермерів-початківців, оскільки вони досить невибагливі в їжі та утриманні.

Кури цієї породи добре переносять морози і не вимагають тривалого вигулу на ділянці, тому вони добре підійдуть для власників невеликих присадибних ділянок. Що стосується якості м’яса, яке можна отримати, вирощуючи Кохінхінів, то воно не поступається м’ясу Доркінгів.

Гідроізоляція льоху необхідна для тих, хто збирається використовувати його з метою зберігання продуктів.

Ще одним аналогом Доркінгів можна назвати породу Брама. Вона більша, витриваліша і при всьому цьому невибаглива.

Курки цієї породи є чудовими несучками, тому проблем з вирощуванням молодняка не повинно виникнути. Якість м’яса у курей Брама висока, воно відрізняється м’яким і приємним смаком.

Висновок

Кури породи Доркінг – це хороший варіант для досвідченого і впевненого в собі птахівника. Правильне утримання і догляд за цією породою курей дають змогу фермеру отримувати якісне м’ясо, що приносить великий прибуток.