Огляд села Пеньківка з цікавою історією, туристичними локаціями. Лиса гора з відьомською легендою

Пеньківка – це село в Томашпільському районі Вінницької області, яке зачаровує своєю красою, традиціями і гостинністю. Дізнайтеся детальніше про це село, як планувати подорож до Пеньківки, що варто побачити, зробити там та як насолодитися сільською природою.

Іноді для щастя потрібно всього лише зважитись на маленьку несподівану подорож. Сьогодні ми подорожуємо українським селом Пеньківка, і нехай ця подорож буде незабутньою.

Влаштуйте собі справжню пригоду у пошуках лісових ягід чи грибів, складіть величезний букет з ромашок, послухай як курличе справжній дикий голуб. Покиньте міську метушню і пориньте у красу села. Свіже повітря, прохолодна джерельна водиця, п’янкий аромат цвіту, запашні мальви, спів пташок – і все це асоціюється лише з одним словом “село Пеньківка“.

Ознайомлення з селом Пеньківка

Мальовниче маленьке українське село Пеньківка, що розташоване у Вінницькій області, Тульчинського р/н, Томашпільської ОТГ. З невеличкою кількістю населення в 399 осіб.

А ще, життя в селі вабить своєю простотою:

1. Босоніж пройтися по колючі стерні, відчути прохолодну землю, хрумкіт патичків і по-дитячому радіти.
2. Валятися у траві, нарвати полуниці прямо з кущика й одразу з’їсти, ходити босоніж, забруднитися та не перейматися, почути півня, зрозуміти, що вже ранок і не засмутитися від цієї думки, адже попереду день, де тільки ти та природа.

Хочеться розповісти про прекрасне, мальовниче село Пеньківка. Кажуть, що назва його пішла від того, що у цій місцевості було багато пеньків. Був спочатку ліс, його викорчовували, спалювали.

З попелу що утворювався, підживляли ґрунт – тому довготривалий час була родюча земля. Також робили в місцях вирубки собі будинки для проживання. Саме тому, така назва. Село багате на ліси, поля, схили. Особливо надзвичайні краєвиди весною.

Читайте також: Сільський туризм: 10 кроків від ідеї до зустрічі перших гостей

Огляд села Пеньківка з цікавою історією, туристичними локаціями. Лиса гора з відьомською легендою

Коли все потопає у буйному цвітінні, а будинки виглядають із зелені й квітів. Люди – добрі та працьовиті, які прагнуть зробити своє село, свою маленьку батьківщину гарною, зручною для життя та впорядкованою.

Жителі села Пеньківка

Кожен житель дбає про порядок не тільки на подвір’ї, а й поза межами його. Кожен сільський будиночок такий особливий, бо в ньому вкладено стільки праці та душі. Вирізьблені рамки на вікнах, через які з цікавістю за подвір’ям слідкують котики, шиферні дахи, на які з гуркотом падають дощові краплини, дерев’яні хвіртки, які скриплять замість дзвіночка. З роками вони стають лише чарівнішими.

Прикрасою села є ставок, що знаходиться в центрі. Хоч це і не місто, але край досить цивілізований. Тут є вода, природний газ, електрика, Інтернет.

Читайте також: Українські Стародавні страви поліської кухні

Дозвілля в селі

У селі є сільська рада, сільська бібліотека, клуб(сцена, тенісний стіл, більярдний стіл, кінотеатр), майданчик для дитячих розваг, стадіон, фельдшерський пункт, магазин, поштове відділення(тільки виїзне), дитячий садок,(зачинили) старий млин.

У центрі села стоїть не велика церква храм, то є наша святиня. Вона збудована давно, тому там особлива атмосфера.

Кожен куточок нашого села такий дивовижний. Сьогодні розповімо про Границю, Лису гору та Кам’янку.

Границя – резиденція “Алі-Ба-Ба”

Куток села має саме таку назву, і недарма, адже вона є межею з сусіднім селом Великою Русавою. Границя у нас чудова! Вона є візитівкою та окрасою. Хто не був тут, багато втратив. Саме звідси відкриваються чудові краєвиди величних пагорбів, струнких сосен та безкрайого неба.

Границя – рекреаційна зона, адже повітря там насичене ароматами хвої, яке позитивно впливає на нашу дихальну систему.

Рекомендуємо відвідати нашу найкращу резиденцію – “Алі-Ба-Би“, щоб поринути в усю красу цього красивого місця як – “Границя“.

Коли побачиш ту місцевість, одразу хочеться там оселитись. Встаєш вранці, і перед тобою ніби простягнулися “альпійські луки” вкриті соковитою багаторічною травою, густими чагарниками, хвойними насадженнями, а подекуди, можна побачити валуни та осипи.

Люди із задоволенням збирають гриби, суниці, шипшину. Місцевість просякнута свободою, свіжим повітрям, що паморочить голову та квітковими барвами. Все що вам потрібно то це:

1. Бути тут,
2. Дивитися і Бачити,
3. Насолоджуватися,
4. Захоплюватися,
5. Любити всім серцем.

Читайте також: 5 чудернацьких куточків України, які точно захочеться побачити

Кам’янка

З давніх часів існувало повір’я, що напившись джерельної води, людина здатна почерпнути силу самої землі. У затишному куточку села, яке має назву Макогонівка, серед розлогих, старих верб, соковитих долин та біля підніжжя Лисої гори б’ють джерела, які забезпечують питною водою не лише мешканців, які живуть поруч, а й частину села.

Здається, що ці джерела існували ще за часів перших поселень на цій території, тому що, кого не запитай, усі покоління пам’ятають їх. Чому саме називають це місце Кам’янкою?

Здогадатися не важко, адже джерела б’ють із самої гори, яка за своїм складом має кам’янисту структуру. Багато каменів там є, тому і Кам’янка. Флора біля цього місця дуже різноманітна.

Навесні тут буяє безліч трав та квітів, а верб, то й не злічити... Не тільки флора вабить око, а й фауна. Навесні сюди прилітають лелеки, які ловлять набридливих жаб, у верхів’ях дерев можна почути щебіт різних птахів.

Холодна, джерельна вода втамує спрагу у літню спеку. Мешканці, які виїхали із села, приїжджаючи сюди, набирають воду у пляшки і везуть у місто, при цьому кажуть: «такої смачної води, ми не пили ніде!»

Лиса гора в селі Пеньківка

Справжнім місцем сили вважається Лиса гора, з якої відкриваються мальовничі та захоплючі пейзажі. Колись старожили розповідали, що на Івана Купала, над горою здіймалися Відьми на мітлах та літали до корівників.

Назва походить від того, що там бідна рослинність, але не все так погано. Влітку пагорби вкриває запашний чебрець. На верхів’ї росте сосновий праліс. Зазвичай там переважає кам’яниста місцина.

Каміння, немовби, арт – об’єкти, котрі надають естетики просторим краєвидам. Сільські хатки туляться біля підніжжя гори. Особливо восени та взимку відчуваєш ці переваги. Коли вгорі свище безжальний вітер, на подвір’ї затишно та спокійно, тільки верховіття дерев гойдаються, а у небі чути свист буревію або хуртовини.

Взимку дітлахи залюбки спускаються на санчатах та прокладають лижні доріжки.
Ці мальовничі краєвиди із вершин пагорбів просто must have для мисливця за крутими фото. Це тихе та затишне місце, де можна поринути в атмосферу недоторканої природи та відпочити.

У сучасній постійній метушні, ми перестаємо помічати маленькі радощі. Село повертає нас до простих істин, де квіти навколо підіймають настрій, де звуки тварин та комах – це музика з якою ти в одному ритмі, де пройтись босоніж по траві – це бути у гармонії з природою і кожне поле здається гарнішим будь-якого міського парку.

Переглянути ряд фотографій з села можна в нашому інстаграмі.

Підсумок

Пеньківка – це село, яке варто відвідати хоч раз у житті. Ви познайомитеся з багатою історією і культурою села, побачите неймовірні пейзажі, спробуєте смачну їжу і почуєте цікаві легенди. Пеньківка – це село-казка, яке не залишить вас байдужими!

Матеріал буде доповнюватись.

Автор публікації : “Пеньківка-Сіті”.