Що таке село для України? Це не просто «населений пункт… з присадибними ділянками» чи база для сільськогосподарського виробництва. Це — операційна система нації, її фундаментальний код та джерело стійкості. Вороги України завжди інстинктивно розуміли: щоб зламати націю, треба знищити її село.
Ця стаття — це повна історія українського села, його соціальної еволюції та боротьби за виживання. Ми пройдемо шлях від перших мисливців на цій землі до сучасних аграріїв, які змушені бути солдатами , щоб зрозуміти, чому українське село, попри все, відмовляється помирати.
Від Роду до Сусідів: Як Зародилася Селянська Община
Перші люди з’явилися на території сучасної України близько 1 мільйона років тому. Найдавніші стоянки, як-от Королеве на Закарпатті та Кирилівська стоянка на Київщині , є свідченням того, що ця земля була домом від самого початку людської історії. Але як ці первісні люди організовувалися?
Джерело: https://www.golos.com.ua/article/154678
Родова община: коли кров була законом
Першою формою соціальної організації була родова община. Це була структура, заснована виключно на кровній спорідненості. Увесь колектив походив від спільного предка, вів спільне господарство, а вся власність була колективною. Мета була простою — виживання роду перед лицем дикої природи.
Селянська община (дворище): економіка перемагає кров
Із часом, у міру розвитку інструментів та освоєння землеробства, ця модель змінилася. На зміну родовій прийшла сусідська, або селянська община.
Ключова відмінність полягала в тому, що вона об’єднувала людей вже не за кров’ю, а за територією. В її основі лежав економічний зсув — “поглиблення майнової диференціації”. Коли окремі сім’ї (двори) стали накопичувати певні статки (худобу, знаряддя), стара родова система рівності зруйнувалася.
В Україні ця нова селянська община була відома під назвами дворище або земля. Її унікальність полягала в поєднанні двох форм власності :
- Приватна: Господарський двір, хата, худоба, знаряддя праці.
- Колективна: Земля (рілля), пасовища, ліси, якими користувалися спільно.
Саме ця модель — дворище — стала основою українського села на тисячоліття, сформувавши його унікальний характер: індивідуалізм у господарстві та колективізм у захисті спільних інтересів.
Кайдани і Капітал: Українське село 19 століття
Вступ у українське село 19 століття був вступом у найтемнішу еру кріпацтва. Це був період, коли соціальна структура села була деформована зовнішнім примусом, а економіка базувалася на рабській праці.
Перша половина століття: апогей кріпацтва
Сільське господарство першої половини 19 століття перебувало у глибокій кризі. Рутинний стан техніки, традиційна система землеробства та малоземелля призводили до прогресуючого падіння врожайності. Ситуацію ускладнювали постійні неврожаї (28 повсюдних і часткових неврожаїв з 1799 по 1856 рік), що спричиняли голод та епідемії.
Селяни були розділені на дві основні категорії феодальної залежності :
- Панщина: Відробіткова рента, коли селянин-кріпак мусив безкоштовно працювати на панській землі зі своїм реманентом.
- Оброк: Натуральна або грошова рента, яку селянин сплачував поміщику.
По суті, кріпосне право було системою, що встановлювала повну власність феодала на селянина.
Реформа 1861: свобода, за яку довелося платити
Селянська реформа 1861 року, яка скасувала кріпацтво, часто подається як акт звільнення. Проте в реальності це була “свобода, яку довелося відробляти”. Селяни не отримали землю безкоштовно. Вони мали протягом 50 років повернути державі кошти, які та виплатила поміщикам за їхню “свободу”.
Це була радше фінансова операція, аніж акт гуманізму. Найцинічніше те, що розмір викупу базувався не на ринковій ціні землі, а на розмірі грошових повинностей (оброку), які селяни платили до реформи. Фактично, селяни викуповували не стільки землю, скільки власну особистість.
Попри це, реформа дала поштовх розвитку ринкових, товарно-грошових відносин. Поява залізниць почала інтегрувати село у ширший ринок.
Джерело: mego.info/правовий-зміст-та-наслідки-української-селянської-реформи-1861-р-реферат?page=2
Реформа Столипіна: атака на селянську общину
На початку 20-го століття уряд Російської імперії розпочав нову реформу, відому як Столипінська. Її головною метою було прискорення руйнації сільської громади (селянської общини) та зміцнення приватної власності на землю. Влада хотіла створити клас заможних фермерів-власників (хуторян), які б стали опорою режиму.
В Україні, де общинні традиції були не такі міцні, як у Росії, реформа прискорила соціальне розшарування. Але вона мала й інший, несподіваний наслідок: масову еміграцію. Не знайшовши землі вдома, протягом 1906–1912 років з України виїхало майже 1 мільйон осіб.
Реформа Столипіна провалила свою головну мету. Аграрне питання не було вирішене і стало однією з головних причин революції 1917 року. Село входило у 20-те століття розшарованим, збіднілим і соціально вибухонебезпечним.
Джерело: buklib.net/books/32097
Події якого періоду в житті українського села стали фатальними?
Якщо 19 століття було епохою кайданів, то відповідь на питання події якого періоду в житті українського села, стали справді фатальними, однозначна: це 1920-ті та 1930-ті роки.
Це був період радянського терору, спрямованого на остаточне знищення селянина як власника та українця як носія національної ідентичності. Психологи зазначають, що хоча пригнічення кріпацтва не минуло безслідно, “значно гірший вплив мав період… 30-ті роки ХХ століття”.
Колективізація і “розкуркулення”: війна проти власника
Радянська влада оголосила війну заможним селянам (“куркулям”). Політика “обмеження і витіснення” (1927–1929) швидко переросла у дві хвилі масового “розкуркулення” (1930–1931).
Це була тотальна експропріація. За роки суцільної колективізації в Україні було примусово відібрано майно у 352 тисяч селянських господарств. Близько 100 тисяч селянських родин було депортовано з України. Селян силою, під загрозою репресій, зганяли у колгоспи.
Голодомор 1932-1933: геноцид через хліб
Апогеєм терору став Голодомор. Це не був “випадковий” голод через неврожай; це був свідомий геноцид, організований шляхом конфіскації продовольства.
Механізми геноциду були чітко прописані:
- Нереальні плани хлібозаготівель: Встановлювалися свідомо нездійсненні норми здачі хліба.
- “Закон про п’ять колосків” (7 серпня 1932): За крадіжку “колгоспного майна” (навіть жмені зерна, щоб врятувати дітей) передбачався розстріл або 10 років таборів.
- Натуральні штрафи: У селян, які не виконували план, забирали все продовольство — картоплю, буряки, квасолю.
- Система “чорних дошок”: Села, що “злісно” не виконували план, потрапляли у повну ізоляцію, що дорівнювало смертному вироку.
- Блокада (22 січня 1933): Спеціальними загонами було заблоковано кордони України та Кубані, щоб голодуючі селяни не могли врятуватися.
Голодомор став остаточним ударом, який знищив і селянську общину, і приватного власника, що вижив після Столипіна. Він замінив їх на колгосп — нову, державну форму кріпацтва, де селянин був безправним гвинтиком у системі, що викачувала ресурси. Мільйони загинули, а у тих, хто вижив, на покоління вперед було посіяно страх перед владою.
| Період | Соціальна форма | Основа | Власність | Мета |
| Докласове сусп. | Родова община | Кровна спорідненість | Повністю колективна | Виживання роду |
| Феодалізм | Селянська община (Дворище) | Територія, сусідство | Поєднання приватної (двір) та колективної (земля) | Економічне виживання, спільне управління ресурсами |
| Капіталізм (Столипін) | “Хутір” (Приватний власник) | Індивідуалізм | Повністю приватна | Руйнація общини, створення ринку |
| Радянський Союз | Колгосп | Примус, ідеологія | Де-факто державна | Максимальна екстракція ресурсів (хлібозаготівлі) |
Сучасне українське село: Чи Є Життя Після Колгоспів?
Після розпаду СРСР та краху колгоспної системи сучасне українське село увійшло в нову еру. Але вона виявилася сповненою нових, тихих викликів.
Тиха криза: “Знелюднення” та агрохолдинги
Головною проблемою 21-го століття стало “знелюднення сіл”. Демограф Олександр Гладун наголошує, що це більш коректний термін, аніж “вимирання”. Причини цієї кризи комплексні:
- Урбанізація: Як і в усьому світі, “міста ‘висмоктують’ людей із сіл”. Молодь їде за освітою та роботою і не повертається.
- Економічна модель: На відміну від, наприклад, Польщі, де панує фермерство, в Україні домінують великі агропромислові комплекси. Їм “треба більше площі та менше людей”. Сучасна техніка та автоматизація не потребують тієї кількості робочих рук, що раніше.
Якщо раніше із села викачували зерно, то тепер з нього “висмоктують” людей, які стали економічно непотрібними для нової моделі агробізнесу. Реформа децентралізації, яка дала громадам більше грошей та повноважень, мала змішані почуття: деякі села розквітли, тоді як інші, раніше самодостатні, боялися втратити контроль над бюджетом через об’єднання.
Війна: “Сільське господарство є серцем української культури, і саме це вони намагаються знищити”
Повномасштабне вторгнення 2022 року стало новим екзистенційним викликом. Слова фермера з Сумщини Миколи Мондраєва стали квінтесенцією цієї війни: “Росіяни б’ють не лише по військових об’єктах. Вони б’ють і по фермах. Сільське господарство є серцем української культури, і саме це вони намагаються знищити”.
Ворог знову, як і в 1930-ті, цілеспрямовано б’є по основі життя нації, але іншими методами :
- Прямі атаки: Щоденні обстріли ферм, знищення техніки та елеваторів.
- Забруднення землі: За оцінками, 138 000 квадратних кілометрів забруднені нерозірваними боєприпасами та мінами. Це площі, виведені з обігу на десятиліття.
- Дефіцит робочої сили: Виник гострий дефіцит працівників — до 30%. Фермери стали “аграріями-солдатами”. Той самий Микола Мондраєв три дні на тиждень служить у ТрО, а решту — працює на полі. Дрібні фермери, які не мають права на відстрочку, мобілізовані. “Майже всіх мобілізували”, — каже фермер Микола Панасенко.
- Економічний тиск: Нестабільність та проблеми зі збутом зерна ставлять малих фермерів на межу виживання.
Висновки: Невмирущий Код
Історія українського села — це постійної боротьби за виживання та право жити на своїй землі. Воно пережило кріпацтво , фінансове рабство реформи 1861 року , спробу капіталістичної руйнації общини та геноцидний терор Голодомору.
Сьогодні сучасне українське село стикається з трьома викликами одночасно: демографічною кризою “знелюднення” , економічною моделлю, що витісняє людей , та прямою військовою агресією, що нищить саме життя.
Але дух селянської общини — здатність до миттєвої самоорганізації перед лицем загрози, що колись визначала дворище , — трансформувався. Сьогодні ми бачимо його не в спільних пасовищах, а у волонтерських рухах та підрозділах територіальної оборони, де ті самі “аграрії-солдати” знову захищають свій дім. Українське село відмовляється помирати, доки живий цей дух спільноти.
Надiюся, що ця стаття була цiкавою та корисною для вас.
Приєднуйтесь до групи https://t.me/village_life1, щоб не пропустити цікаві та корисні матеріали про сільське життя!?
Найголовніше в нашому Telegram - для тих, хто поспішає