Вирощування гусей в домашніх умовах – 2023

Сучасна криза накрутила ціни не тільки на закордонні продукти, а й на вітчизняну продукцію. Не уникло цієї долі й м’ясо та м’ясні продукти. Однак наявність підсобного господарства, дачної ділянки або городика в садовому кооперативі може підказати одне з рішень проблеми. Вирощування гусей в домашніх умовах – цілком актуальна тема, з огляду на різноманітність порід гусей м’ясного напряму.

Для яких цілей утримують і вирощують гусей?

Серед усіх птахів, що розводяться людиною для своїх потреб, гуси найбільшою мірою здатні самі подбати про свою їжу. Давайте розглянемо, чи вигідно вирощувати гусей сьогодні, у складних ринкових умовах?

Один дорослий птах дає в середньому близько 6 кг м’яса, до 2,5 кг якісного жиру, а печінку гусака вважають делікатесом, паштет з якої за ціною і поживністю не поступається чорній ікрі. Пух і перо, отримані від гусей, мають виняткові теплопровідні та водовідштовхувальні якості, прирівнюючись за цими характеристиками до гагачого пуху. Вирощування гусей на м’ясо до 2-місячного віку дає до 4,5 кг молодої гусятини. При цьому гуси вирізняються невибагливістю в їжі, проводячи цілий день на пасовищі і здатні поглинати харчові відходи.

Як розводити гусей в умовах невеликого подвір’я або дачної ділянки? Звичайно, доведеться освоїти технологію вирощування або навіть розведення гусей, але можливість потішити домашніх власним різдвяним гусаком у Новий Рік того варта.

Читайте також: Як вручну обскубати гусака: поради для новачків 

Вибір породи та опис продуктивності

Вирощування гусей у домашніх умовах має починатися з підбору породи. Сьогодні існує близько 40 порід гусей, що розрізняються не тільки за продуктивністю або несучістю, а й за умовами розведення, іноді складними для новачків.

Щоб вирощування із задоволення не перетворилося на болісний обов’язок, необхідно визначитися з породою заздалегідь. Нижче наведено короткий опис найпопулярніших порід гусей, а аналіз таблиці допоможе оцінити їхню продуктивність.

Таблиця: Порівняльна характеристика продуктивності деяких порід гусей

Опис порід

Арзамаська порода гусей, одна з найстаріших порід, спочатку сформувалася як бійцівська. З 19 століття отримала м’ясне спрямування, проте не втратила ознак витривалості та скоростиглості.

Китайські гуси відрізняються невеликою живою масою, але дуже витривалі та мають високу несучість. Гусенята, отримані від батьків, де китайська гуска виступає як матір, а батьком є холмогорський, італійський або тулузький гусак, вирізняються високою швидкістю росту живої маси та підвищеними відгодівельними характеристиками, як порівняти з породистими побратимами, і можуть вирощуватися за певних умов як гуси-бройлери.

Горьківська порода гусей, виведена в середині минулого століття як високопродуктивна, що поєднує високу несучість з хорошими м’ясними властивостями. Однак гуски цієї породи не вважаються хорошими квочками.

Розведення італійських гусей було дуже популярним у Західній Європі, а в СРСР вони потрапили з Чехословаччини. Порода має високі відгодівельні якості, як на м’ясо, так і на печінку. Молодняк відрізняється активним ростом, самки вважаються непоганими квочками.

Порода великих сірих гусей створена на базі українського селекційного центру і радгоспу “Аржанка” в Тамбовській області. Гуси вирізняються хорошими м’ясними якостями, здатні добре відгодовуватися на жирну печінку, активно використовують пасовища і можуть обходитися без водойми. У гусок непогано розвинений материнський інстинкт, тому вони підходять на роль квочок.

Холмогорські гуси – найстаріша російська порода і, на думку багатьох гусівників, одна з найкрасивіших. Гуси вирізняються гарною пристосованістю до місцевих умов, невибагливістю, водночас добре відгодовуються і мають високу швидкість росту молодняка. Гуси цієї породи володіють спокійною вдачею і доброзичливі по відношенню до людей.

Читайте також: Бронзові індики: опис і характеристики продуктивності

Вимоги до приміщення та інвентарю

Вимоги до приміщення визначаються планованими умовами утримання і розведення гусей: цілий рік або в тільки весняно-літній період. У першому випадку бажано передбачити обігрів, хоча гуси не бояться холодів. В обох випадках необхідна для розведення площа визначається кількістю мешканців: на одного птаха по одному квадратному метру. Необхідно зашпаклювати всі щілини, оскільки протяги для цих птахів згубні.

У пташнику мають бути поїлки, годівниці, ящик для мінерального корму, гнізда, якщо планується розведення гусей, і підручний інвентар. Обов’язково передбачений лаз для вільного проходу птаха, а на подвір’ї може бути обладнана ємність для купання. На зиму необхідно заготовити теплу підстилку: солому, тирсу, соняшникову лузгу або торф. Влітку зазвичай використовують пісок або тирсу.

Відбір птиці на плем’я

На відміну від багатьох сільськогосподарських птахів, статева зрілість гусей настає досить пізно, приблизно у 8-10 місяців. Надалі, у гусок-несучок збільшується несучість до 20%, тому їх використовують 3, а особливо видатних особин – 4 роки.

Розведення гусей передбачає наявність батьківського стада, для якого відбирають найкращих особин у сім’ї, враховуючи як індивідуальні показники, так і спадкові характеристики. Відбір виробників проводять у кілька етапів. Спочатку в добовому віці відбраковують щуплих і погано розвинених гусенят.

Після досягнення 8 тижнів оцінюють приріст живої маси, форму статури, стан оперення. Відбір проходять гусаки з живою масою на 10% вищою за середню по партії, а гуски – не нижчою за середній показник по партії. Подальше вирощування гусей здійснюється до віку 26 тижнів, коли проходить заключна оцінка. Оцінюються екстер’єрні показники та жива вага. Відбраковування може становити до 30%, потім формується батьківське стадо.

Утримання батьківського стада

При комплектуванні маточного стада рекомендується співвідношення гусей за віком розподіляти так:

• після 1 року – 26%;
• після 2 року – 24%;
• після 3 року – 23%;
• ремонтний молодняк – 27%.

Гусаків має бути в 3 рази менше за гусок. Важливо пам’ятати, що гуси дуже шанують ієрархію в суспільних відносинах, і поява гуски-парії може призвести до її неприйняття всіма членами зграї. Таке явище відіб’ється на її несучості та запліднюваності.

Досвідчені гусівники застосовують при розведенні цих птахів індивідуальний підхід і підбирають гусаку пару або кілька гусок, формуючи сім’ї. Стадо складається з кількох сімей, які разом пасуться і можуть жити в загальній загороді, якщо гусаки не агресивні.

Інакше кожній сім’ї необхідно організувати свою загороду, інакше гуски постійно з’ясовуватимуть між собою, хто “крутіший”.

Почати організацію гнізд бажано за місяць до передбачуваної кладки, при цьому в одне гніздо можуть знести яйця 2-3 гуски. Гнізда розташовуються на підлозі, в затіненому місці і подалі від протягів. Дно вистилається чистою підстилкою, частіше соломою.

Читайте також: Вирощування качок як бізнес: рентабельність, бізнес-план

Кладка яєць у гусок може початися в лютому і тривати до травня. За 30-45 днів до початку цієї події гусей бажано почати підгодовувати пророщеним вівсом – 100 г/гол. або мішанкою з меленого зерна (60-80%) і кормами тваринного походження (20%).

Не можна! допускати ожиріння у гусаків, оскільки це знижує запліднюваність самок.

Неспокійна поведінка гуски може бути ознакою її готовності до кладки. Найчастіше гуски несуться в ранкові години один раз на два дні. Важливо встигнути прибрати яйця з гнізда, якщо температура повітря негативна.

Їх необхідно помістити в провітрюване місце, але не більше ніж на 10 діб. Якщо зберігання тривале, яйця раз на 3-4 дні перевертають, щоб зародок не прилипав до підшкаралупної плівки.

Відбір і вимоги до яйця, що інкубується

Розведення домашніх гусей можна здійснювати як природним чином, використовуючи гуску-насідку, так і застосовуючи інкубатори, а інколи й обидва методи спільно. Успішне розведення гусей починається з правильно відібраних яєць, які повинні відповідати певним вимогам:

• бути заплідненими, що визначається на 6-7 добу просвічуванням;
• мати виводимість молодняка, що визначається відношенням пташенят, які з’явилися, до загального числа закладених яєць.

Читайте також: Загальні умови та режими для інкубації гусячих яєць

Для здорових гусячих яєць ці показники такі: заплідненість не менше 87%, виводимість молодняка не менше 65%. Результат інкубації залежить не тільки від вмісту яйця, а й від його зовнішнього стану. Яйця, забруднені послідом, швидше псуються, у них вища ембріональна загибель пташенят, а також гірші показники виводимості молодняка. Деякі гусівники рекомендують обробити яйця перекисом водню перед розміщенням в інкубаторі.

Також перед закладкою яйця оглядають для видалення некондиційних яєць за такими ознаками:

• великі яйця з двома жовтками або рухливий жовток;
• яйця неправильної форми;
• тріснуті яйця;
• вади шкаралупи;
• кров’яні згустки на просвіті;
• неправильно розташована або занадто велика повітряна камера.

Природне насиджування

Кінець періоду несучості визначається, коли гуси починають встеляти гніздо своїм пухом. До цього часу яскравіше проявляється інстинкт насиджування. Досвідчені самки кращі в цій ролі. Якщо ж квочкою має стати молода гуска, їй влаштовують тестування. На три дні майбутній квочці підкладають яйця не для виведення, забезпечують спокій і тишу. Тест пройдено, якщо за цей час вона не покидала гніздо при появі людини, а намагалася відігнати її звуками і рухами крил.

Якщо є можливість, гуску залишають у тому гнізді, де вона неслася. У разі одночасної посадки кількох квочок, їх відгороджують від усього приміщення і одна від одної, щоб не турбувалися і не билися.

За період насиджування необхідно двічі оглянути стан кладки: на 11-ий день і на 27-ий день. Відбирають незапліднені яйця, вони на просвіт світлі, без темної плями зародка. Видаляють також із загиблим ембріоном, у яких проглядаються темні кільця по вертикальній або горизонтальній осях. На другому огляді мертві зародки проглядаються як суцільна темна маса.

Закінчення насиджування визначається, коли гуска стає неспокійною, проте її не забирають із гнізда, поки пташенята не підсохнуть. У випадку з важкими породами, наприклад, холмогорськими гусьми, яйця з-під квочки краще прибрати за 2 дні до виведення, оскільки важка гуска може придушити пташенят. Підсохлих гусенят забирають і тримають при температурі 26-28 0С, поки весь виводок не народиться. Потім пташенят передають квочці. У цей час приєднують до виведення добових гусенят із чужого виводка або з інкубатора.

Штучна інкубація

Якщо відсутня можливість утримувати маточне стадо і квочок, можна розводити гусей, використовуючи інкубатор, який у домашніх умовах може бути зовсім невеликим. Основне його завдання – створення умов, за яких розвиток ембріона оптимальний. Найголовніше з них – температура, яка має підтримуватися на рівні 37,5-37,7 0С. Якщо нижче – терміни інкубації затягуються і гусенята виходять слабкими. При підвищених температурах прискорюється ріст зародків на початку періоду і підвищується відхід наприкінці. Пташенята виходять дрібними і слабкими.

Від вологості повітря залежить випаровування і температурний режим. Сухе повітря в першому періоді може спричинити водне голодування, а наприкінці – пересихання підшкірлупних оболонок, які пташеня не зможе прорвати. Оптимальна вологість 60-65%.

Для інкубації гусячих яєць величезне значення має вентиляція, оскільки гусячі ембріони в 12 разів активніше поглинають кисень, ніж курячі. Примусова вентиляція забезпечує приплив кисню, відтік вуглекислого газу і рівномірне надходження теплого повітря. Поворотом яєць досягається рівномірний обігрів, а також профілактика прилипання зародка до підшкірлупних оболонок. На 14 день і до закінчення інкубації гусячі яйця починають остуджувати до 29-30 0С на півгодини раз на день, щоб видалити надлишки тепла під час розвитку ембріона. Виведення зазвичай відбувається на 29-30-ту добу.

Вирощування молодняка

Якщо розведення гусей не можливе за умовами утримання, а рішення про вирощування ухвалено, можна купити добових гусей у фермерському господарстві, яке спеціалізується на виведенні гусенят.

Маленькі гусенята чутливі до температури. Під час вирощування їх без квочки необхідно забезпечити постійний обігрів за температури 26-28 0С. На виживання гусенят впливає скупченість, оскільки за умови перенаселеності приміщення не у всіх особин є можливість підійти до годівниці та поїлки. Рекомендовані норми – 10 шт./м2 до 30-денного віку і 4 шт./м2 до 70-денного віку. За підвищеної температури гусенята дуже активно п’ють воду, намагаються скупатися в поїлці, при цьому намокає підстилка і погіршується її якість. Потрібно уважно дивитися за температурою і чистотою підстилки. Воду необхідно міняти щодня.

Годування

Годування гусенят починають з першого дня життя, причому перші 3-7 днів – 6-7 разів, деякі гусівники в перший тиждень годують гусенят через кожні 3 години. Як корм застосовують комбікорм хорошої якості, в ідеалі вже випробуваний. Може підійти подрібнена зернова суміш із пшениці, гороху, геркулесу, гречки, кукурудзи. До такої суміші додають рубані варені яйця або кисломолочний сир, дрібно подрібнену зелень (конюшина, кропива, різнотрав’я) у співвідношенні приблизно 1:1 зернової та зеленої частин.

Через 3-4 дні можна вводити варені коренеплоди та макухи. Важливо давати весь корм вологим, розсипчастим, уникаючи липкості, через яку можуть забитися носові отвори і виникнуть запалення.

Окремо в годівницях постійно має бути дрібний гравій, а в раціоні товчена крейда і мелена черепашка. На вигул гусенят можна відпускати вже з 7-денного віку, спочатку на 30 хвилин, потім час прогулянки збільшується, 14-денні можуть гуляти вже весь день.

У разі планування розведення гусей на м’ясо в ранні терміни гусенят відбирають у тритижневому віці та ставлять на інтенсивне відгодовування без вигулу. У раціоні мають бути як концентровані корми, так і свіжа зелень у співвідношенні приблизно 1:1. Зернова частина складається з подрібненого зерна, висівок, бобових і макухи у співвідношенні приблизно 2:1:1:1:1 з обов’язковим додаванням мінеральної частини у вигляді мелених мушель, крейди і солі. Вирощування за такою технологією обходиться в 11-12 кг зернового і 25 кг зеленого корму на одне 70-денне гусеня.

Для багатьох сучасних заводчиків гусей утримання, догляд і розведення цих птахів стало не тільки професією, а й справою життя. Краса і гідність цих птахів привертають до себе не тільки бувалих птахівників, а й людей, чий шлях у сільському господарстві тільки починається. Розведення гусей у домашніх умовах може стати не тільки можливістю підгодувати сім’ю екологічно чистим м’ясом і спорудити чудову подушку, а й захопливим хобі на все життя.